13 червня 2013 року м. Київ К/9991/34644/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, -
ОСОБА_4 08.11.2010р. звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва незаконною та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену допомогу за 2010 рік у розмірі 3265,20грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2010р. позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни - залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними діяння (бездіяльності та відмови) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва щодо нарахування і виплати несплаченої позивачеві державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за період з 01.01.2010р. по 07.05.2010р. та зобов'язання нарахувати і виплатити у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2010р. по 07.05.2010р.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011р., позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва щодо нарахування і виплати позивачеві державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 08.05.2010р. протиправним. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 08.05.2010р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2010р. і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011р. та прийняти нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28.09.2011р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011р. і відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача в частині оскарження в касаційному порядку ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2010р., оскільки така не переглядалася в апеляційному порядку.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 70 Закону України від 27.04.2010р. №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи те, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2010р., яка не переглядалася в апеляційному порядку, позовні вимоги ОСОБА_4 з 01.01.2010р. по 07.05.2010р. включно залишені без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду без поважних причин, то суд першої інстанції приймаючи постанову від 23.12.2010р. дійшов вірного висновку, з яким погодився апеляційний суд, що ОСОБА_4 має право на перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 08.05.2010р.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва.
Крім того, необхідно звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин
нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.