"07" червня 2013 р. м. Київ К/9991/73069/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії,
встановила:
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії.
Постановою Київського районного суду міста Полтави від 21 квітня 2008 року позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_2 пенсію відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, які позивачем отримані перед звільненням із служби за останній повний місяць, починаючи з 10.01.2007.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року постанову Київського районного суду міста Полтави від 21 квітня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року скасувати, а постанову Київського районного суду міста Полтави від 21 квітня 2008 року залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 була звільнена зі служби в запас Міністерства внутрішніх справ з 09.01.2007. Перед звільненням ОСОБА_2 займала посаду начальника відділу дільничних інспекторів міліції Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області, мала спеціальне звання підполковника міліції та загальну вислугу для призначення пенсії 27 років 2 місяці 14 днів.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
У частині 1 статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При обчисленні пенсій у розрахунок забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які згідно із законом мають право на пенсію за вислугу років, проте за власною згодою і в інтересах справи залишені на службі.
Пунктом 30 статті 77 Закону № 3235-ІV дію частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ зупинено на 2006 рік.
Отже, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Одна з цих норм у спеціальному законі, а інша у законі про Державний бюджет України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.10.2006 № 3591-ІV внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, зокрема змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.
Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що набрала чинності 29.04.2006, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України прийнятих відповідно до цих законів, при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29.04.2006 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону № 2262-ХІІ щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV втратили чинність.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії - скасувати.
Постанову Київського районного суду міста Полтави від 21 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман