13 червня 2013 року м. Київ К/9991/69488/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів : Черпіцької Л.Т., Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 15.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2-а-413/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області
про визнання дій неправомірними та перерахунок і виплату підвищення до пенсії дитині війни
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 15.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області та зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести виплати за період з 03.08.2010р. по 31.10.2010р.
Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про їх скасування, та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Щодо позовних вимог за 2010 рік, то суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовано виходили с того, що стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була чинною протягом 2010 року, жодні нормативно-правові акти обмежуючі права осіб щодо нарахування соціальної допомоги, як дитині війни прийняті не були.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Водночас, суди вірно зазначили про відсутність підстав задоволення позовних вимог за 2009 рік з підстав пропуску строку звернення до суду передбаченого ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову з цих підстав.
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 15.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: