"29" травня 2013 р. м. Київ К-27909/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010 по справі №2-а-65/09/2070 за позовом Приватної фірми «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Приватної фірми «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» (далі-ПФ «ЦСІ «Аграрій», позивач) до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі-Вовчанська МДПІ Харківської області, відповідач) про скасування рішення Вовчанської МДПІ Харківської області від 21.11.2008 №3810/10/28-016; рішення Вовчанської МДПІ Харківської області від 31.12.2008 №4238/10/28-016, податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2008 №0000642301/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 16.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 21.08.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 58 Конституції України, п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2008 року позивачем було подано до податкового органу розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому коригуються (виправляються) показники лютого 2006 року. В грудні 2008 року була здійснена невиїзна документальна перевірка ПФ «ЦСІ «Аграрій» з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року. За результатами перевірки зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2006 року на суму 3513329,00грн. по причині того, що підприємством в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» невірно визначена частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). При цьому податковий орган виходив з того, що до відшкодування у лютому 2006 року включено залишок від'ємного значення січня 2005 року, в той час як відшкодуванню з бюджету підлягала частина від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яким у даному випадку є січень 2006 року.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Вовчанською МДПІ Харківської області було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2006 року на суму 3513329,00грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 124476,00грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у лютому 2006 року не приймали участь у формуванні від'ємного значення за попередній податковий період, яким у даному випадку є січень 2006 року. В частині позовних вимог щодо скасування рішень Вовчанської МДПІ Харківської області про невизнання податкової звітності від 21.11.2008 №3810/10/28-016 та від 31.12.2008 №4238/10/28-016, суд виходив з того, що ПФ «ЦСІ «Аграрій» виправлено помилки податкових періодів, які вже перевірені контролюючим органом та стосовно яких минув законодавчо встановлений строк давності.
Проте, з такими висновками судів, суд касаційної інстанції не погоджується та вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду. Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01.01.2008 редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Отже, враховуючи, що облік бюджетного відшкодування з податку на додану вартість має накопичувальний характер, тому попереднім податковим періодом для лютого 2006 року є всі податкові періоди, що йому передують.
Проте, для правильного вирішення спору, необхідним є встановлення факту дотримання позивачем строків давності, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Попередні судові інстанції вищезазначене не врахували, тим самим припустившись неповного дослідження фактичних даних, що виключає можливість для Вищого адміністративного суду України зробити висновок про правильність (або помилковість) застосування судовими інстанціями норм матеріального права.
Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Приватної фірми «Центр сільськогосподарського інвестування «Аграрій» задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв