04 червня 2013 року м. Київ К-35847/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Блажівської Н.Є.
Голубєвої Г.К.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року
у справі № 2а-12583/09/2670
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправним акту та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (відповідач), в якому просило визнати протиправним та нечинним акт перевірки № 742/15-310 від 16 липня 2009 року, а також скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008191504/0 від 16 липня 2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008191504/0 від 16 липня 2009 року. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року скасовано в частині відмови у визнанні протиправним та нечинним акту перевірки № 742/15-310 від 16 липня 2009 року із закриття провадження у справі в цій частині. В інший частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ВАТ «НВП «Сатурн» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 30 січня 2009 року по 06 квітня 2009 року, за результатами якої складено акт № 742/15-310 від 16 липня 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008191504/0 від 16 липня 2009 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 16 340,70 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувала обставина невиконання Акціонерним комерційним банком «Київ» платіжного доручення № 70 від 22 січня 2009 року на перерахування земельного податку за грудень 2008 року з огляду на накладення Національним банком України мораторію на виконання платіжних доручень, що подані до АКБ «Київ» до 09 лютого 2009 року.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0008191504/0 від 16 липня 2009 року, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до частин 1, 4 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.
Пунктом 1.24 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 2346-III ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону № 2346-III при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону № 2346-III, якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Згідно з підпунктом 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181-III нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
Відповідно до підпунктів 16.5.1, 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом № 2346-III, банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Отже, з поданням позивачем до установи банку платіжного доручення на перерахування суми податкового зобов'язання із земельного податку за грудень 2008 року обов'язок ВАТ «НВП «Сатурн» щодо сплати відповідної суми обов'язкового платежу припинився, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Також, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним акту перевірки № 742/15-310 від 16 липня 2009 року, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ВАТ «НВП «Сатурн» з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В свою чергу, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Податковий орган, в свою чергу, не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.
Таким чином, акт, складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру та не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ВАТ «НВП «Сатурн» з позовною заявою), а відтак не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Блажівська Н.Є.
Голубєва Г.К.