"04" лютого 2013 р. м. Київ К-24927/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства «ЕПІЦЕНТР»
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2009
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010
у справі № 2а-6517/09/6/0170
за позовом Приватного підприємства «ЕПІЦЕНТР»
до Державної податкової інспекції у місті Феодосії Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010, у задоволенні позову відмовлено.
ПП «ЕПІЦЕНТР»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Феодосії від 18.07.2008 № 0000942301 та від 18.08.2008 № 0000942301/1. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві ДПІ у м.Феодосії податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про порушення ним вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту у грудні 2006 року у сумі 4067,00 грн. на підставі податкової накладної від 28.12.2006 № Н 000607, в якій постачальником товару вказано ТОВ «Інфра-Сервіс», оскільки ДПІ у м.Дніпродзержинську повідомило ДПІ у м.Феодосії про те, що між ТОВ «Інфра-Сервіс»та позивачем у період з 01.10.2004 по 31.03.2007 не було взаємовідносин. ТОВ «Інфра-Сервіс»не підтверджує постачання товару ПП «Епіцентр»у грудні 2006 року у сумі 24400 грн. та видачу податкової накладної.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди надали правильну оцінку встановленим обставинам.
В силу вимог п.п. п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.
Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
З огляду на встановлену обставину щодо відсутності між позивачем та ТОВ «Інфра-Сервіс»взаємовідносин з приводу поставки товару у грудні 2006 року, на факт невидачі ТОВ «Інфра-Сервіс»у цьому періоді податкової накладної на поставку товару, суди дійшли правильного висновку, що податковий кредит позивача не підтверджено податковою накладною. За даних обставин податкова накладна, в якій постачальником товару вказано ТОВ «Інфра-Сервіс», не може розцінюватись як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції та підтверджує право на податковий кредит.
Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судом правову оцінку встановленим обставинам, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 220 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЕПІЦЕНТР»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239' Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло