13 червня 2013 року Справа № 5021/806/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддяХодаківська І.П.,
суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року
у справі№ 5021/806/12
господарського судуСумської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
простягнення 2 603 366, 74 доларів США (20 800 900 грн. 25 коп.)
в судовому засіданні взяли участь представники позивача відповідача Купенко М.С. дов. № 676 від 02.04.2013 року Карук О.О. дов. № 15-8862 від 08.11.2012 року
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі за текстом - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі за текстом - ПАТ "Сумихімпром") про стягнення 2 603 366, 74 доларів США(20 800 900 грн. 25 коп.).
Позивач звернувся із заявою № 31/2-82 від 12.07.2012 року про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року станом на 14.05.2012 року в іноземній валюті доларів США в загальному розмірі 658 969, 96 дол. США, пеню в сумі 144 615, 06 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14.05.2012 року становить 1 155 474, 33 грн., яку судом, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до розгляду.
Рішенням господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року у справі № 5021/806/12 позовні вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 5 262 079, 12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасне погашення відсотків. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Сумихімпром" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року у справі № 5021/806/12.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року у справі № 5021/806/12 апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року частково скасовано, прийняти нове, яким викладено його в наступній редакції: позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 532 457, 20 доларів США, що станом на 14.05.2012 року є еквівалентним 4 254 333, 03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 92 794, 72 доларів США, що станом на 14.05.2012 року є еквівалентним 741 429, 82 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та 30 133, 17 доларів США, що станом на 14.05.2012 року є еквівалентним 240 764, 03 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків, 140 888, 74 доларів США - пені, що станом на 14.05.2012 року є еквівалентним 112 569, 03 грн. Припинено провадження у справі щодо стягнення 1 648, 50 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Сумихімпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року у справі № 5021/806/12, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 42, 47, 81 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 10.06.2013 року № 03-05/612 для перегляду в касаційному порядку справи № 5021/806/12 у зв'язку із перебуванням судді Першикова Є.В. у відпустці, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Яценко О. В.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2008 року відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", та відкритим акціонерним товариством "Сумихімпром", правонаступником якого є ПАТ "Сумихімпром", уклали кредитний договір № 392, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у формі мультивалютної кредитної лінії в сумі, еквівалентній 27 000 000, 00 грн., із строком повернення до 27.09.2009 року, та сплатою 14, 5 % річних за користування кредитом по траншах в дол. США та 21, 5 % річних за користування кредитом по траншах в гривнях.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що сторонами укладались додаткові угоди, зокрема, 13.11.2008 року додаткову угоду № 3, згідно якої було внесено зміни та встановлено процентну ставку за користування кредитом по траншах в доларах США - 17 % річних; по траншах в гривні 26 % річних; додаткову угоду № 4 від 13.11.2009 року, яким змінено процентну ставку за користування кредитом і встановлено у розмірі 26 % річних.
Крім того, додатковою угодою № 4 від 22.04.2009 року до Договору погоджено, що кредит надається у сумі 5 544 350, 00 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 42 691 945, 00 грн. Офіційний курс НБУ станом на дату підписання цієї додаткової угоди становить 7, 7 грн. за один дол. США. Станом на видачу траншів офіційний курс НБУ становив 4, 8457 грн. за один дол. США.
01.07.2010 року додатковою угодою № 10 до Договору продовжено строк користування кредитом до 01.08.2010 року.
Сторонами Договору п. 2.7. погоджено, що позивач за користування кредитом нараховує проценти за користування кредитними коштами, виходячи із фактичної суми заборгованості.
Згідно п. 2.7.1. Договору та додаткової угоди № 7 від 30.10.2009 року проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.6. цього договору, відповідач зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Пунктом 4.3. ст. 4 кредитного Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними позивачем.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 5 544 350 дол. США.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011 року у справі № 5021/1258/2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року, позовні вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення за невиконання умов кредитного договору № 392 від 28.08.2008 року задоволені повністю: стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", 6 763 049, 25 доларів США (в т.ч. 630 977, 82 доларів США прострочених процентів за користування кредитом, 5 544 350 доларів США простроченої суми основного боргу за кредитом, 83 781, 29 доларів США строкових процентів за користування кредитом, 503 940, 14 доларів США пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів), що еквівалентні у національній валюті 53 911 647, 96 грн.
Так, 30.08.2011 року господарським судом Сумської області на виконання рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2011 року у справі № 5021/1258/2011 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року видано відповідний наказ.
Згідно положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справ, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про факт порушення відповідачем умов кредитного договору № 392 від 28.08.2008 року та дослідили, що розмір заборгованості за цим Договором станом на 01.06.2011 року встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011 року у справі № 5021/1258/2011 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідач, на момент розгляду справи № 5021/806/12, повністю заборгованість за кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року, встановлену рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011 року у справі № 5021/1258/2011 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом (з урахуванням уточнень) про стягнення з відповідача, зокрема, заборгованості за кредитним договором № 392 від 28.08.2008 року по нарахованим процентам за період з 24.10.2011 року по 14.05.2012 року в сумі 534 105, 70 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14.05.2012 року становить 4 267 504, 54 грн., що визнано відповідачем у відзиві на позову заяву за № 15-5502 від 02.07.2012 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за період з 24.10.2011 року по 14.05.2012 року, згідно п. 4.3. кредитного Договору за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом відповідачу нарахована пеня, розмір якої згідно з розрахунком позивачем складає 1 155 474, 33 грн.
Харківський апеляційний господарський суд, посилаючись на ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, частково скасував рішення місцевого господарського суду та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені з огляду на те, що пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за порушення умов кредитного договору № 392 від 28.08.2008 року є нарахованою на поточні вимоги позивача по сплаті процентів за період 24.10.2011 року по 14.05.2012 року, а саме після порушення провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області № 5021/2509/2011 від 24.10.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", пунктом 5 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, суди попередніх інстанцій дослідили, що відносини між сторонами та зобов'язання за договором № 392, згідно п. 7.4. Договору, яким передбачено, що останній набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання, виникли 28.08.2008 року, тобто з моменту укладення Договору.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Так, згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 155 474, 33 грн. за період з 24.10.2011 року по 14.05.2012 року необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення заперечень відповідача щодо наданого контррозрахунку, оскільки останній свідчить про те, що 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків розраховані відповідачем виходячи з суми процентів за користування кредитом, які нараховані за період з 24.10.2011 року по 14.05.2012 року, проте як встановлено судами, відповідач має заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за попередні періоди, що враховано у розрахунку, який наданий позивачем, а тому обґрунтованим є перерахунок 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків, у зв'язку з чим сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 24.10.2011 року по 14.05.2012 року за відсотками, складає 30 223, 47 доларів США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14.05.2012 року складає 241 485, 52 грн.) та 94 253, 95 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14.05.2012 року складає 753 089, 06 грн.) - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 994 574, 58 грн., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню, а в іншій частині обґрунтовано відмовлено.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Згідно положень ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та встановлені обставин справи судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про наявність заборгованості відповідача за Договором № 392 від 28.08.2008 року, у зв'язку з не своєчасним та не в повному обсязі поверненням кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 262 079, 12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасне погашення відсотків, а в іншій частині місцевим господарським судом обґрунтовано залишено без задоволення позовні вимоги про стягнення пені у зв'язку з прямою забороною Закону.
За таких обставин, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційним господарським судом не в повній мірі враховано наведених обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 01.04.2013
року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2013 року у справі № 5021/806/12 залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року у справі № 5021/806/12 задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року у справі № 5021/806/12 скасувати.
3. Рішення господарського суду Сумської області від 07.08.2012 року у справі № 5021/806/12 залишити без змін.
Головуючий суддяІ.П. Ходаківська
СуддіТ.Б. Данилова
О.В. Яценко