12 червня 2013 року Справа № 5005/2085/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б. М.
суддів:Коваленка В. М., Короткевича О. Є.(доповідач у справі)
розглянувши матеріали касаційної скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року
у справі№ 5005/2085/2011
за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафепродакшн" Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордінвест"
пробанкрутство
Представники не з'явились
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року відмовлено у прийняті заяви Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2012 року у справі № 5005/2085/2011 за нововиявленими обставинами.
Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська припинено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року по справі №5005/2085/2011.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Згідно зі статтею 113 ГПК судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами виключно за заявою сторони, прокурора, третіх осіб.
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Тому, оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство можуть тільки учасники справи про банкрутство.
У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.
Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.
Однак як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи копія постанови від 03.03.2011 року про визнання боржника банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордінвест" була направлена на адресу скаржника для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.
Окрім того, в матеріалах справи наявне повідомлення податкового органу від 31.03.2011 року за №10802/10/240 про відсутність податкового боргу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордінвест".
Отже скаржник був обізнаний про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордінвест" та визнання останього банкрутом.
Враховуючи вищезазначене колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку про те, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не являється кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордінвест", так як скаржником не надано доказів вимог до боржника, тому скаржник не має статусу сторони у справі, та не має право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Окрім того нормами ст. 106, 113 ГПК України та норми Закону про банкрутство не містять посилань на можливість оскарження ухвали господарського суду про відмову в прийняті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська у справі № 5005/2085/2011 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у справі № 5005/2085/2011 залишити без змін.
Головуючий Б. М. Поляков
Судді В. М. Коваленко
О.Є. Короткевич