12 червня 2013 року Справа № 5006/28/5пд/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мирошниченка С.В. (головуючий),
Акулової Н.В.,
Алєєвої І.В.
розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Земельний банк"
на постановувід 11.07.2012
Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 5006/28/5пд/2012
господарського судуДонецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Земельний банк"
доДержавного підприємства "Артемсіль"
провизнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ДП "Артемсіль" заявою № 27/11-01-83 від 07.10.2010 щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 43-05 від 06.05.2005 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - не з'яв.,
відповідача - Якушева Ю.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.02.2012 (суддя Курило Г.Є.) позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ДП "Артемсіль" заявою № 27/11-01-83 від 07.10.2010 щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 43-05 від 06.05.2005 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012 (колегія суддів у складі: суддя Дучал Н.М. - головуючий, судді Геза Т.Д., Склярук О.І.) вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 11.07.2012, а рішення господарського суду першої інстанції від 29.02.2012 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.02.2005 Харківським акціонерним комерційним земельним банком (правонаступником якого є позивач) та Державним підприємством об'єднання "Артемсіль" (правонаступником якого є відповідач) був укладений депозитний договір № 01-05/Д, відповідно до умов якого вкладник розміщує, а банк приймає кошти у сумі 1000000,00 доларів США на депозитний рахунок № 261510015821 зі строком розміщення вкладу на депозитному рахунку - з 03.03.2005 по 15.03.2006, зі сплатою вкладнику процентів, виходячи з розрахунку 8,0% річних.
Додатковою угодою № 19 від 12.04.2010 до депозитного договору сторони виклали п. 1.1. договору в наступній редакції: вкладник розміщує, а банк приймає кошти в сумі 2090400,00 доларів США на депозитний рахунок № 2615600111792. Термін розміщення внеску на депозитному рахунку - з 03.03.2005 по 21.03.2011 включно.
06.05.2005 Харківським акціонерним комерційним земельним банком (правонаступником якого є позивач) та Державним підприємством об'єднання "Артемсіль" (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір № 43-05/К про надання кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2500000,00 грн. на поповнення оборотних коштів на строк по 06.05.2015 з можливістю отримання окремих кредитів (траншів), зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних.
Додатковою угодою № 26 від 14.04.2010 змінено редакцію п.1.1. договору, зокрема збільшено ліміт кредитування до 8353391,31 грн. Термін дії договору - з моменту видачі кредиту до повного виконання зобов'язань за договором.
Відповідач вважаючи, що його зобов'язання перед позивачем за договором про надання кредитної лінії № 43-05/К від 06.05.2005 в розмірі 2670509,39 грн., та зобов'язання банку за депозитним договором № 01-05/Д від 28.02.2005, які значно перевищують залишок заборгованості по кредиту, є зустрічними однорідними (грошовими) вимогами, строк виконання яких настав, відповідно до положень ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, листом № 27/11-01-83 від 07.10.2010 повідомив ПАТ "Земельний банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення вказаних зобов'язань на суму 2670509,39 грн., а також просив надіслати письмове повідомлення ПАТ "Земельний банк" про визнання такого заліку та припинення цих зобов'язань.
Не погоджуючись із зазначеним зарахуванням вимог, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.
Скасовуючи рішення першої інстанції про задоволення позову та приймаючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не наведено законодавчої норми, прямі приписи якої недодержано відповідачем в момент вчинення оспорюваного правочину.
З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як встановлено судами, постановою Правління Національного банку України № 375 від 30.07.2010 відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Земельний банк".
Частиною 4 ст. 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
За положеннями ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.
Статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставним, оскільки в процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема шляхом проведення зарахування вимог.
В той же час, суд першої інстанції, який дійшов протилежних висновків, не взяв до уваги, що після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження НБУ. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному статтею 96 Закону.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутній перелік (реєстр) акцентованих банком вимог кредиторів, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 47, 32, 43 ГПК України, не досліджено в повній мірі обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а тому рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів по даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
В ході нового розгляду суду належить врахувати наведені недоліки, з'ясувати фактичні обставини справи, дослідити і дати правову оцінку поданим у справі доказам і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2012 та рішення господарського суду Донецької області від 29.02.2012 у справі № 5006/28/5пд/2012 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя С. Мирошниченко
Суддя Н. Акулова
Суддя І. Алєєва