12 червня 2013 року Справа № 8/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б. М.
суддів:Коваленка В. М., Короткевича О.Є. (доповідача у справі)
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Факторинг"
на постанову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року господарського суду Львівської області від 22.01.2013 року
у справі№8/115
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Факторинг"
доТовариство з обмеженою відповідальністю "Леопрінт"
про Банкрутство
За участю представників: від скаржника: Сопільняк Д. В. дов. від 02.03.2013
Постановою господарського суду Львівської області від 22.01.2013 року (суддя Гутьєва В.В.), було припинено процедуру санації ТОВ "Леопрінт" та повноваження керуючого санацією Онушканича Я.В. ТОВ "Леопрінт" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. З дня прийняття постанови господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року постанову суду першої інстанції від 22.01.2013 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Факторинг" (далі - скаржник) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати раніше прийняті рішення.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2009 року порушено провадження у справі №8/115 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Леопрінт" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В підготовчому судовому засіданні 12.01.2010 року введено процедуру розпорядження майном боржника і розпорядником майна у справі призначено арбітражного керуючого Онушканича Я.В., а також зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Леопрінт". Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України"за № 164 від 04.09.2010 року.
29.06.2011 року за результатами попереднього судового засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Леопрінт".
05.03.2012 року судом припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Леопрінт", введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Онушканича Я.В., якого суд зобов'язав розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Леопрінт".
До суду було подано протокол комітету кредиторів ТОВ "Леопрінт" № 12 від 14.12.2012 року, відповідно до якого вирішено надати згоду керуючому санацією укласти договір з керівником ТОВ "ТД "Леопрінт" на відповідальне зберігання майна, що належить ТОВ "Леопрінт", але не перебуває в заставі ПАТ "Імексбанк". Однак пропозицій щодо змін до плану санації, залучення інвесторів, укладення мирової угоди комітетом кредиторів ТОВ "Леопрінт" не прийнято.
Як вбачається, висновок суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ґрунтується на недостатності коштів для поновлення обігових коштів на придбання та відновлення засобів виробництва, відсутністю санаторів, оборотних коштів для погашення боргів та зростанням поточної заборгованості.
Приймаючи рішення про прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Судами встановлено, що актив боржника становить 20 570 392,06 грн., а пасив боржника відповідно до ухвали суду від 29.06.2011 року становить - 65 592 557, 45 грн.
Отже, судом першої інстанції визнано боржника банкрутом так як встановлено факт недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Положення Закону за новою редакцією, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.
Разом з тим, дійшовши правомірного висновку про визнання постанови про визнання боржника банкрутом законною та обґрунтованою, суд апеляційної інстанції при законодавчому обґрунтуванні підстав для визнання боржника банкрутом помилково керувався нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI, який набув чинності 19.01.2013 року.
Проте допущення судами неправильного застосування норм Закону про банкрутство не призвело у даному випадку до прийняття неправильного рішення.
У зв'язку з чим оскаржувана постанова суду першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Факторинг" у справі №8/115 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року та постанову господарського суду Львівської області від 22.01.2013 року у справі № 8/115 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О. Є. Короткевич