12 червня 2013 року Справа № 5/57-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (голова комітету кредиторів), м. Київ
на ухвалувід 24.01.2013 р. господарського суду Вінницької області
та постановувід 11.03.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 5/57-07 господарського суду Вінницької області
про банкрутствосільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит", с. Кам'яногірка Вінницької області
арбітражний керуючий Куделя М.О. (керуючий санацією), м. Київ
в судовому засіданні взяв участь представник
ПАТ "Прилуктваринмаш-Холдінг"Василюк М.М., довір.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.03.2007 р. порушено провадження у справі № 5/57-07 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" (далі - СТОВ "Камсит").
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.03.2007 р. за результатами підготовчого засідання задоволено заяву боржника про порушення справи про банкрутство, зобов'язано його здійснити відповідну публікацію в офіційному друкованому органі та інше.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.03.2008 р. введено щодо боржника процедуру санації, призначено керуючого санацією та інше.
Ухвалою від 14.08.2008 р. затверджено план санації боржника.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.05.2011 р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р., провадження у справі № 5/57-07 припинено згідно з п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як безпідставно порушене. Ухвала мотивована тим, що заява про порушення справи про банкрутство від імені боржника підписана не його керівником, а іншою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, проведеної у рамках порушеної щодо СТОВ "Камсит" кримінальної справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 р. зазначені судові рішення скасовані з направленням справи на розгляд суду першої інстанції на стадію санації. Суд касаційної інстанції вказав про відсутність у суду першої інстанції повноважень для припинення провадження у справі про банкрутство, як безпідставно порушеного, за окремим процесуальним актом з посиланням на фальшивість відповідної заяви, за якою таке провадження було порушено.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.01.2013 р. (суддя Грабик В.В.) провадження у справі № 5/57-07 припинено згідно з п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене. Ухвала обґрунтована підробленням як заяви про порушення справи про банкрутство, так і наявних у справі документів у підтвердження неплатоспроможності боржника, що підтверджується висновками почеркознавчих експертиз, проведених у рамках порушеної щодо СТОВ "Камсит" кримінальної справи.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. (судді: Демидюк О.О. - головуючий, Бригинець Л.М., Грязнов В.В.) вказану ухвалу залишено без змін, але з інших підстав. Суд апеляційної інстанції виходив з відсутності ознак загрози неплатоспроможності боржника, передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. змін, внесених Законом України від 22.12.2011 р. N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 7, 40 Закону про банкрутство, ст. 35 ГПК України. Скаржник зазначає про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для припинення провадження у даній справі.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про власне банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. До такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності та співвідношення активу з пасивом.
У підтвердження викладених обставин до заяви про порушення справи про банкрутство додані копії балансу, звіту про фінансові результати та складені боржником розшифровки кредиторської та дебіторської заборгованості.
У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.
Таким чином, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози.
Однак у даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви боржника не додані документи в підтвердження загрози його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, судові накази, постанови про відкриття виконавчого провадження тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення провадження у справі.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство, як безпідставно порушеного.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала суду першої інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство, тобто процесуальний документ, який опосередковує рух усієї справи про банкрутство. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно, керуючись повноваженнями, наданими ст. 101 ГПК України, здійснив перевірку законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у повному обсязі, у тому числі стосовно правових підстав порушення провадження у даній справі.
При цьому апеляційний господарський суд обґрунтовано, з урахуванням обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 31.10.2012 р., спростував доводи, якими керувався суд першої інстанції при припиненні провадження у даній справі та одночасно навів власні мотиви для такого припинення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.
Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про припинення безпідставно порушеної справи про банкрутство з посиланням на приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України відповідають правовій позиції, викладеній у п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р.
За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. у справі № 5/57-07 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич