05 червня 2013 року Справа № 9/5005/8407/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіБожок В.С.
суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2013
у справі № 9/5005/8407/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомприватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс"
доприватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш"
простягнення 371 225, 21 грн.
за зустрічним позовомприватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш"
доприватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс"
простягнення 564 318, 43 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився
- - відповідачане з'явився
В жовтні 2012 року приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 290 832, 12 грн. інфляційних втрат та 80 393, 09 грн. трьох процентів річних.
В листопаді 2012 приватне акціонерне товариство "Дніпротрансмаш" подало зустрічну позовну заяву про стягнення 564 318, 43 грн., в тому числі: 464 167, 66 грн. пені за порушення строку виконання капітального ремонту тепловозу (КР-1), 62 000, 00 грн. інфляційних втрат та 38 150, 77 грн. трьох процентів річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2012 (суддя Подобєд І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 (у складі головуючого Паруснікова Ю.Б., суддів Білецької Л.М., Тищик І.В.) у справі № 9/5005/8407/2012 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" на користь приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" 80 393 грн. 09 коп. трьох процентів річних, 1 607 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" на користь приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" 366 000 грн. 00 коп. пені, 7 320 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судами усіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, просить постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами не перевірено розрахунок нарахованих інфляційних втрат та невірно визначений початок перебігу строку виконання договірного зобов'язання.
Розпорядженням секретаря судової палати від 03.06.2013 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Божок В.С., судді - Корсак В.А., Сибіга О.М. для розгляду справи № 9/5005/8407/2012 господарського суду Дніпропетровської області.
Приватне акціонерне товариство "Дніпротрансмаш" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2009 між малим приватним підприємством "Виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс", правонаступником якого є приватне підприємство "Виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" (далі - виконавець) та закритим акціонерним товариством "Дніпротрансмаш", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Дніпротрансмаш" (далі - замовник) укладено договір № 27/08 за умовами якого виконавець зобов'язався виконати на виробничих потужностях Дніпропетровського заводу з ремонту тепловозів "Промтепловоз" ВАТ "Металургтрансремонт" капітальний ремонт КР-1 (з ремонтом електричних машин в обсязі КР-1) маневрового тепловозу ТЕМ-7 № 0293 1989 року випуску, в строк і обсязі, обумовленим цим договором, а замовник зобов'язався у повному обсязі та своєчасно забезпечити виконання умов по поставці тепловозу в КР-1, а також оплату всіх робіт і витрат виконавця по КР-1 і відправку тепловоза у відповідності до умов цього договору (пункт 1.1. договору).
Згідно пунктів 2.1., 2.2. договору, базова вартість капітального ремонту КР-1 тепловозу на момент укладення договору складає 2 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 333 333, 33 грн. Вказана вартість передбачає ремонт тепловозу в обсязі, встановленому відповідною інструкцією по КР в обсязі КР-1 з ремонтом електричних машин в обсязі КР-1.
Згідно пункту 5.1. договору виконавець зобов'язався провести КР-1 тепловоза протягом 90 (дев'яносто) днів з моменту поставки тепловоза в КР-1 замовником.
Відповідно до пункту 3.4. договору датою поставки тепловоза в КР-1 вважається дата підписання акту приймання-передачі тепловоза в КР-1 представниками виконавця та замовника на території ДЗРТ "Промтепловоз".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт приймання та попереднього огляду тепловозу було підписано сторонами 28.09.2009, тоді як акт приймання-передачі виконаних робіт підписано 12.08.2010.
Пунктом 2.3 договору визначено, що додаткові роботи, запчастини та матеріали, передбачені вартістю капітального ремонту тепловоза КР-1, замовник оплачує, зокрема, на підставі додаткової угоди до договору або на підставі двостороннього акту і відомості дефектів або ж акту додаткових робіт.
09.08.2010 між замовником та виконавцем укладено додаткову угоду № 2, умовами якої встановлено, що при капітальному ремонті тепловоза ТЕМ-7 заводський № 0293 1989 року випуску виконавцем проведені додаткові роботи, які узгоджені із замовником згідно акту № 07/01 від 05.07.2010 на надмірно зношені і відсутні деталі. Цією ж додатковою угодою визначено номенклатуру та вартість деталей і вузлів, встановлених замість ненормально зношених та тих, яких не вистачало. Всього вартість додаткових робіт з урахуванням ПДВ складає 1 541 914, 63 грн. При цьому, загальна вартість робіт склала 3 541 914, 63 грн. (т. 1, а. с. 34-41).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи на загальну суму 3 541 914, 63 грн. є виконаними та прийнятими сторонами без зауважень, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі виконаних робіт від 12.08.2010, який підписаний та скріплений печатками сторін (т. 1, а. с. 42).
На виконання умов договору, приватним акціонерним товариством "Дніпротрансмаш" було сплачено вказану суму. Однак, у зв'язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 80 393, 09 грн. - трьох процентів річних за період з 15.09.2009 по 17.06.2011 та 290 832, 12 грн. - інфляційних втрат за період з 01.11.2009 по 01.06.2011.
Заявлений у даній справі позов приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у вказаних сумах, мотивований тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати виконаних робіт.
Зустрічний позов про стягнення 464 167, 66 грн. пені, 62 000, 00 грн. інфляційних втрат та 38 150, 77 грн. трьох процентів річних, мотивований тим, що відповідач за цим позовом порушив строки виконання робіт, які передбачені пунктом 5.1 договору.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" прострочило оплату виконаних підрядних робіт за період з 16.09.2009 по 12.07.2011, що підтверджується матеріалами справи.
Встановивши на підставі поданих доказів факт неналежного виконання приватним акціонерним товариством "Дніпротрансмаш" договірних зобов'язань щодо своєчасного розрахунку з приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" за виконані роботи, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 80 393, 09 грн. трьох процентів річних за період з 16.09.2009 по 12.07.2011.
Що стосується заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в сумі 290 832, 12 грн. за період з 16.09.2009 по 12.07.2011, колегія зазначає наступне.
У пункті 5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено форму і зміст позовної заяви, зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій встановили, що такий розрахунок не містить помісячних періодів із зазначенням розміру основного боргу на початок кожного місяця (року) та встановлених індексів інфляції, які мають бути при цьому застосовані. Даний розрахунок є необґрунтованим та не відповідає рекомендаціям Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені у листі № 62-97р від 03.04.1997.
Задовольняючи зустрічний позов в частині стягнення передбаченої пунктом 9.1. договору пені у розмірі 366 000, 00 грн. за період з 28.12.2009 по 29.06.2010, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Приват-Коммерс" прострочило виконання робіт, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2010.
В решті зустрічних позовних вимог про стягнення 62 000, 00 грн. інфляційних втрат та 38 150, 77 грн. трьох процентів річних судами попередніх інстанцій відмовлено, оскільки така відповідальність встановлена цивільним законодавством України до боржника, який допустив прострочення виконання саме грошових зобов'язань, а у даному випадку позивач, як виконавець робіт, допустив прострочення зобов'язань по виконанню підрядних робіт.
На думку колегії суддів, встановивши зазначені обставини суди правильно застосували до спірних правових відносин норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.
Стосовно доводів, як викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В даному випадку, в своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі.
Колегія суддів вважає, що зазначеним у касаційній скарзі доводам судами попередніх інстанцій дана належна юридична оцінка. Крім того, ці доводи пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі № 9/5005/8407/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
С у д д і В.А. Корсак
О.М. Сибіга