11 червня 2013 року Справа № 5004/479/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Кочерової Н.О.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року
у справі № 5004/479/12
господарського суду Волинської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача 1.Приватне акціонерне товариство "Роздільський керамічний завод";
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укр-Ресурс";
3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Укрнафто-Ресурс";
4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор";
5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротон"
про стягнення 5 481 779,27 дол. США
за участю представників
позивача - Петренко Н.Г.
відповідача - не з'явились
третіх осіб 1. не з'явились
2. не з'явились
3. не з'явились
4. не з'явились
5. не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" про стягнення 5481779,27 дол. США, в тому числі 5353881,00 дол. США - основного боргу згідно Кредитного договору №0028/06/22-KLMVI від 25.09.2006р. та 127 898,27 дол. США - нарахованих процентів.
Рішенням господарського суду Волинської області від 04 липня 2012 року (судді: Бондарєв С.В., Костюк С.В., Черняк Л.О.) у справі №5004/479/12 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" задоволено у повному обсязі.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року (судді: Маціщук А.В., Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2012р.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2006 р. Акціонерний комерційний банк "Форум", правонаступником якого є публічне акціонерне товариства "Банк Форум", та закрите акціонерне товариство "Роздільський керамічний завод"(позичальник) уклали кредитний договір № 0028/06/22-KLMVI, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 25250000,00 грн. для придбання корпоративних прав, а саме: купівля цінних паперів ЗАТ "Укргазпром" згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №К240506/1/1 від 24.05.2006 р. При цьому, сторонами погоджено, що кредитні кошти надаються строком до 24.09.2007 р.
Відповідно до п.1.3. кредитного договору валютою кредиту (траншів) можуть бути гривня, долари США та євро. Плата за користування кредитними коштами згідно п.1.4 договору встановлена у розмірах : 18% річних за користування кредитними коштами в гривні, 12% річних за користування кредитними коштами в доларах США і 12% річних за користування кредитними коштами в Євро.
Згідно з додатковим договором № 0028/06/22-KLMVI-1 від 29.11.2006 р. максимальний ліміт заборгованості позичальника було встановлено у розмірі 29350000,00 грн.
Судами також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов кредитного договору банком перераховано позичальнику грошові кошти у розмірі 25250000 грн. та 5811881 доларів США.
У додатковому договорі від 30.12.2010 р. сторонами підтверджено, що станом на дату його підписання заборгованість позичальника перед банком складає 5353881,00 доларів США.
Водночас, зі змісту додаткового договору №0028/06/22-KLMVI-16 від 27.05.2011р. вбачається, що п.1.2. Кредитного договору було викладено у новій редакції відповідно до якої сторони погодили, що кредитні кошти надаються строком по 30 січня 2014 року. Разом з тим, сторонами також визначено, що на момент укладення даної додаткової угоди розмір заборгованості позичальника перед банком складає 5353881,00 доларів США та прострочення протягом 116 календарних днів за кредитним договором.
Крім того, сторонами погоджено, що погашення кредиту має відбуватись поетапно відповідно до встановленого графіку у п.п.3.3.2 договору.
Згідно п.5.3. кредитного договору № 0028/06/22-KLMVI від 25.09.2006 р. у редакції додаткової угоди від 27.05.2011р. невиконання або неналежне виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором, в тому числі, але не обмежуючись, прострочення повернення позичальником кредитних коштів, як передбачено п.п.3.3.2 цього договору, - є умовами, за яких банк вправі вимагати від позичальника повернення кредитних коштів (повністю або частково на вибір банку), сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 27.05.2011р. публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" (поручитель) уклали договір поруки № 1, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 0028/06/22-KLMVI від 25.09.2006 р. (а також за усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, які укладені або можуть бути укладені в майбутньому), який було укладено кредитором та боржником закритим акціонерним товариством "Роздільський керамічний завод", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Роздільський керамічний завод" у повному обсязі зобов'язань, за умовами якого позичальник зобов'язаний в строк до 30.01.2014 р. повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі 5353881,00 доларів США згідно з графіком погашення кредиту, передбаченим п.5 додаткового договору № 0028/06/22-KLMVI-16 від 27.05.2011 р., сплатити відсотки за користування кредитними коштами з розрахунку 10 % річних у доларах США та/або згідно умов кредитного договору, в разі несвоєчасної повної чи часткової сплати процентів відсоткова ставка підвищується на 2% на період порушення, а також можливу неустойку (штраф, пеню) у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п.2.1. договору поруки поручитель зобов'язався у разі невиконання та/або порушення боржником будь-яких своїх зобов'язань за кредитним договором - погасити заборгованість за кредитним договором, а саме: суму кредиту, нараховані відсотки за кредитом, неустойку за простроченим кредитом (штраф, пеню), а також інші платежі, передбачені кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2011 р. первісним кредитором - публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 3, відповідно до п.2.1. якого публічне акціонерне товариство "Банк Форум" продало (відступило) права вимоги за кредитами та передало їх товариству з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал", а останнє - прийняло їх та сплатило погоджену сторонами ціну купівлі.
Згідно з п.1.1. договору купівлі-продажу прав вимоги № 3 під правами вимоги за кредитами розуміються права вимоги продавця у якості кредитора до позичальника за кредитним договором щодо виплати основної суми кредитних коштів (основного зобов'язання) та сплати нарахованих станом на дату відступлення процентів за кредитним договором, а також будь-які та всі права вимоги продавця у якості кредитодавця стосовно виплати основної суми кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків. У договорі купівлі-продажу прав вимоги № 3 під "кредитним договором" розуміється кредитний договір між позичальником та продавцем у якості кредитора, разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками (якщо такі є) до нього, перелік яких наведено у частині 1 додатку 1 до цього договору.
Відповідно до п.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Пунктом 1 ст.514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судами встановлено, що згідно додатку 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги №3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" перейшли права вимоги згідно з кредитним договором № 0028/06/22-KLMVI від 25.09.2006 р., укладеним між Акціонерним комерційним банком "Форум" та закритим акціонерним товариством "Роздільський керамічний завод" із шістнадцятьма додатковими договорами до нього.
За умовами договору купівлі-продажу прав вимоги №3 загальний розмір основного зобов'язання та процентів, що були відступлені, становить 5481779,27 доларів США.
Зі змісту оскаржуваної постанови, а також рішення місцевого господарського суду вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, зокрема, не повертав кредитні кошти відповідно до порядку, встановленого пунктом 3.3.2 кредитного договору та не сплачував своєчасно відсотки за користування кредитними коштами, що стало наслідком виникнення заборгованості в останнього, яка станом на 21.12.2011 р. становила 5481779,27 дол. США, з яких 5353881,00 дол. США заборгованості за кредитом та 127898,27 дол. США заборгованості за відсотками.
29.03.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" надіслало поручителю - товариству з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" вимогу про сплату заборгованості у розмірі 5481779,27 дол.США, проте, як встановлено судами, відповідач не надав відповіді на зазначену претензію, кошти позивачу не сплатив, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.
Задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена вище заборгованість підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки відповідач згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" не має індивідуальної ліцензії Національного Банку України на здійснення валютних операцій, то позивач не має права вимагати повернення кредитних коштів та відсотків за кредитним договором з використанням іноземної валюти.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.
З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Предметом спору у даній справі є позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" заборгованості за кредитним договором 0028/06/22-KLMVI від 25.09.2006 р., що станом на 21.12.2011 р. становила 5481779,27 дол. США, право на стягнення якої виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 3 від 21.12.2011р.
Як вже було зазначено вище, відповідно до п.5.3. кредитного договору у редакції додаткової угоди від 27.05.2011р. сторони погодили, що банк вправі вимагати від позичальника повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними, сплати штрафних санкцій та інших платежів, визначених договором, зокрема у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором.
Зі змісту наявного у матеріалах справи, проте не дослідженого судами попередніх інстанцій додаткового договору №0028/06/22- KLMVI від 30.12.2010р. до кредитного договору від 25.09.2006р., вбачається, що сторони погодили викласти пункт 2.3. кредитного договору у наступній редакції: "Позичальник здійснює перерахування кредитних коштів у валюті отриманих кредитних коштів на відкриті йому рахунки для погашення кредиту та процентів: для повернення кредитних коштів в доларах США на рахунок №20627301093614 у Відділенні №2300 "Луцька дирекція ПАТ "Банк Форум", код Банку 322948, ідентифікаційний код Позичальника 33182883". Разом з цим, сторони також виклали п.2.6. договору у новій редакції, згідно якої "Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником самостійно в валюті кредиту, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитним коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачується Позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього дня поточного місяця, на рахунки погашення кредиту та процентів: - для сплати процентів за користування кредитними коштами в доларах США на рахунок №20683301093614 у Відділенні №2300 "Луцька дирекція ПАТ "Банк Форум", код Банку 322948, ідентифікаційний код Позичальника 33182883".
Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звертаючись з позовом у даній справі, товариство обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" зазначило, що станом на 21.12.2011р. розмір заборгованості приватного акціонерного товариства "Роздільний керамічний завод" склав 5353881,00 доларів США за кредитною заборгованістю та 127898,27 доларів США за нарахованими відсотками.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження зазначених доводів позивачем було надано довідку публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та відповідні виписки з рахунків.
Водночас, судами попередніх інстанцій не було надано жодної правової оцінки зазначеним документам, як і не перевірено дійсну суму заборгованості позичальника за кредитним договором, стягнення якої є предметом спору у даній справі.
З наявних у матеріалах справи виписок з особових рахунків за 21.12.2011р. вбачається, що жоден з цих документів не містить інформації по рахунку №20627301093614, який згідно додаткової угоди від 30.12.2010р. був погоджений сторонами для повернення кредитних коштів позичальником у доларах США. При цьому, наявна у матеріалах справи виписка з рахунку №20683301093614, який повинен був використовуватись приватним акціонерним товариством "Роздільський керамічний завод" для сплати відсотків у доларах США за кредитом не дозволяє встановити дійсний розмір заборгованості позичальника та період її виникнення та формування, оскільки зі згаданої вище довідки кредитодавця вбачається, що з 127898,27 доларів США простроченими процентами є лише 90718,54 доларів США. Крім того, усі наявні у матеріалах справи виписки ПАТ "Банк Форум" надані Відділенням №1119, в той час, як позичальник зобов'язався сплачувати платежі згідно кредитного договору у Відділенні №2300 "Луцької дирекції ПАТ "Банк Форум". Проте суди зазначені обставини не досліджували.
За таких обставин, прийняті судові рішення не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх фактичних обставин справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Разом з тим, судам слід надати правову оцінку договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №3 від 21.12.2011р. та визначити дійсний зміст прав та обов'язків сторін за цим договором. А саме, з урахуванням вимог ст.524 та 533 Цивільного кодексу України судам слід перевірити, яким чином сторонами визначено валюту зобов'язання, а також розмір "Прав вимоги за Кредитами" та чи включає ціна позову відсотки несплачені позичальником за користування кредитними коштами, що нараховані після відступлення прав вимоги.
Крім того, під час нового розгляду справи судам слід врахувати вимоги частини першої статті 192 Цивільного кодексу України, відповідно до якої законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Тобто, у випадку задоволення позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Проте, у випадку ухвалення рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, судам слід перевірити зміст правовідносин, які виникли під час здійснення валютних операцій, у відповідності до вимог зазначених вище статей Цивільного кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал" задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року та рішення господарського суду Волинської області від 04 липня 2012 року скасувати.
3. Справу №5004/479/12 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді Н. О. Кочерова
С. С. Самусенко