13 червня 2013 року Справа № 21/51
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" від позивача за первісним позовом: Куліш О.О. від відповідачів за первісним позовом: 1. Новінський О.В.; 2,3. Перунова Т.Г. від третьої особи: не з'явились
на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.06.2012 року
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року
у справі№ 21/51
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік сервіс"; 3. Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно"
простягнення 22 910 495, 59 грн.
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України
про визнання недійсними договорів застави
Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі позивач за первісним позовом) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" (далі відповідач 1 за первісним позовом) про стягнення 23 164 360 грн. - заборгованість за кредитним договором № 42/06/00-KL від 24.02.2006 року (далі Договір), з яких, згідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути 15 150 000 грн. - кредитних коштів, проценти за користування кредитними коштами в розмірі 6 988 632 грн. та 426 783 грн. - пені за період з 20.10.2011 року по 12.03.2012 року (т.3 а.с. 91- 94).
Позивач за первісним позовом також просив суд в рахунок погашення заборгованості відповідача 1 за первісним позовом:
- звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 24.02.2006 року (далі договір застави 1) який укладено між позивачем за первісним позовом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистік сервіс" (далі відповідач 2 за первісним позовом);
- звернути стягнення на предмет застави (пневмопрядильні машини) за договором застави від 21.08.2007 року (далі договір застави 2) укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2 за первісним позовом;
- звернути стягнення на предмет застави (пряжа, тканини) за договором застави від 21.08.2007 року (далі договір застави 3) який укладено між позивачем за первісним позовом та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільське об'єднання "Текстерно" (далі відповідач 3 за первісним позовом);
- звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 21.08.2007 року, предметом якого є бязь (далі договір застави 4), який укладено між позивачем за первісним позовом та відповідачем 3 за первісним позовом.
До початку розгляду справи по суті, відповідачем 3 за первісним позовом було подано зустрічний позов про визнання недійсним договорів застави № 3 та № 4.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року первісний позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача 1 за первісним позовом 23 164 360 грн. - заборгованості, з яких 15 150 000 грн. - сума основного боргу; 7 587 576 грн. - сума відсотків за користування кредитом та 426 783 грн. - пені. Зустрічний позов задоволено та визнано недійсними договори застави № 3 та № 4.
Судом, також в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет застави за договором застави 1, при цьому встановлено, що початкова вартість предмету застави для його реалізації на прилюдних торгах становить 3 653 569 грн. та звернуто стягнення на предмет застави за договором застави 2 (предмет договору пневмопрядільні машини), при цьому встановлено, що початкова вартість предмету застави становить 5 938 956 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року апеляційна скарга відповідача 1 за первісним позовом залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач 1 за первісним позовом не надав доказів повернення кредитних коштів позивачу за первісним позовом. Умовами Договору передбачена сплата процентів, доказів щодо сплати спірної суми процентів не надано. Договором передбачена відповідальність відповідача 1 за первісним позовом у вигляді пені у разі прострочення платежів за користування кредитними коштами та відсотками.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суд застосував до спірних правовідносин ст. 543 ЦК України, яка стосується солідарного обов'язку боржників.
Частково не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач 1 за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити судові рішення, які прийняті у даній справі, в частині стягнення 717 298 грн., з яких 355 000 грн. - основна заборгованість; 343 636 грн. - заборгованість по процентах; 18 662 грн. - пені.
В своїй касаційній скарзі відповідач 1 за первісним позовом зазначає, що сума 355 000 грн. була надана позивачем за первісним позовом поза межами максимального ліміту Договору, а тому правовідносини сторін щодо цієї суми не можуть регулюватись Договором, так як вони є позадоговірними і в зв'язку з цим невірно здійснено розрахунок процентів за користування кредитними кошами та пені. Також в своїй касаційній скарзі відповідач 1 за первісним позовом звертає увагу на те, що відповідачі за первісним позовом не є солідарними боржниками та вважає, що одночасні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення грошової заборгованості за кредитним договором та вимоги про звернення стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання того ж самого договору є тотожними і відповідно судами не враховані правові норми щодо недопустимості одночасного задоволення вимоги про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором та вимоги про звернення стягнення на предмет застави до заставодавця.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
24.02.2006 року між сторонами у справі було укладено Договір, предметом якого було надання позивачем за первісним позовом відповідачу 1 за первісним позовом кредитних коштів у формі кредитної лінії для поновлення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 8 000 000 грн. Кредитні кошти надавалися строком до 22.02.2007 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 18 % річних (п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).
За несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів відповідач 1 за первісним позовом сплачує неустойку у розмірі 0,2%, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення.
В період з 24.02.2006 року по 31.12.2008 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем 1 за первісним позовом укладалась низка додаткових угод до Договору, згідно до яких збільшувався кредит лімітної лінії, змінювалась методика нарахування пені, переносився строк сплати відсотків та змінювався строк повернення кредиту.
Додатковою угодою до Договору від 09.03.2006 року (т.1 а.с. 48) сторони збільшили ліміт кредитної лінії до 15 150 000 грн.
Додатковою угодою від 25.04.2006 року сторони зменшили ліміт кредитної лінії до 14 795 000 грн. (т.3 а.с.71)
Додатковою угодою від 31.10.2008 року сторонами змінено строк повернення кредитних коштів до 20.02.2009 року.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за первісним позовом за Договором, між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2 за первісним позовом укладені договори застави № 1 та № 2, згідно до яких предмети застави оцінено в 4 120 910 грн. та в 5 938 956 грн. відповідно (т.1. а.с. 58, 69).
Також, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за первісним позовом за Договором, між позивачем за первісним позовом та відповідачем 3 за первісним позовом укладені Договори застави № 3 та № 4.
Аналізуючи взаємовідносини між сторонами у справі, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок, або солідарна вимога виникають у випадках встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Договір та договори застави, які укладені між сторонами у справі в забезпечення його виконання не містять умов щодо солідарного обов'язку відповідачів 2 та 3 за первісним позовом у разі невиконання відповідачем 1 за первісним позовом умов Договору.
Статтею 589 ЦК України (правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою) передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави (ч. 1).
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ).
Зазначена норма не передбачає солідарного стягнення грошових коштів з боржника, якій не виконав грошове зобов'язання та звернення стягнення на майно, яке є предметом застави, та забезпечує виконання грошового зобов'язання.
Діюче законодавство, яке регулює взаємовідносини сторін щодо застави, не містить норм щодо солідарного обов'язку заставодавця та боржника за основним зобов'язанням при його невиконанні.
В зв'язку з викладеним, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, у суду апеляційної інстанції не було підстав обґрунтовувати стягнення спірної суми (23 164 360 грн.) з відповідача 1 за первісним позовом та одночасного звернення стягнення на заставлене майно відповідача 2 за первісним позовом, початкова вартість якого визначена судом в загальному розмірі 9 592 525 грн. (договори застави 1 та 2), статтею 543 ЦК України, згідно до якої (ч.1) у разі солідарного обов'язку боржника (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь якого з них окремо.
При прийнятті рішень, судами, іншого обґрунтування одночасного стягнення, як з боржника (відповідач 1 за первісним позовом) так і звернення стягнення на заставлене майно відповідача 2 за первісним позовом (заставодавець за договорами № 1 та № 2) не наведено.
В судових рішеннях не надано належного обґрунтування та підстав одночасного стягнення спірної суми та звернення стягнення на заставлене майно, ціну якого визначено у рішенні суду.
Судами також не надано оцінки тієї обставини, що додатковою угодою від 25.04.2006 року було зменшено ліміт кредитної лінії з 15 150 000 грн. до 14 795 000 грн. і відповідно не зроблений висновок про те, чи є різниця між вказаними сумами (355 000 грн.) грошовими коштами отриманими на підставі Договору.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, про те, що судові рішення в частині задоволення первісних позовних вимог підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді судам необхідно дати належне обґрунтування можливості одночасного стягнення з відповідача 1 за первісним позовом заборгованості за Договором та звернення стягнення на заставлене майно з відповідача 2 за первісним позовом, а також зробити висновок чи отримана грошова сума у розмірі 355 000 грн. у відповідності до Договору, оскільки це може вплинути на обсяг майнової відповідальності відповідача 1 за первісним позовом.
Що стосується зустрічних позовних вимог, які були задоволені судом, то судова колегія приходить до висновку про те, що судові рішення в цій частині повинні бути залишені без змін, оскілки при укладанні договорів застави № 3 та № 4 було порушено діюче законодавство.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року прийняті у справі № 21/51 скасувати в частині задоволення первісного позову, справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року прийняті у справі № 21/51 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
В.В.Палій