29 травня 2013 року Справа № 5017/781/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Демидової А.М.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Мирошниченка С.В.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 10.04.2013
у справі№ 5017/781/2012
за позовом Фонду державного майна України
доПриватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укрферрі"
за участюПрокурора Одеської області
прозобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди
У березні 2012 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укрферрі", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" (згідно з пунктом 3.2. Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі", який затверджений загальними зборами учасників (протокол № 1 від 01.10.2012), про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997 № Д-1905 у відповідній редакції.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово. Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2012 у справі № 5017/781/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2013, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а позов задоволено; зобов'язано відповідача підписати додатковий договір до договору оренди від 05.12.1997 № Д-1905 у відповідній редакції позивача.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів залишити без змін.
Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 29.10.2012 у справі № 5006/7/48пд/2012, обґрунтовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 10, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 651 Цивільного кодексу України , статті 188 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 №786", якою внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (далі - Методика), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши доводи заяви та додану до неї постанову Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Так, з постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі № 5017/781/2012, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що застосовуючи до спірних правовідносин сторін положення статей 10, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №961, суд касаційної інстанції прийшов до висновку про те, що внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині, з огляду на що, наявні підстави для задоволення позову про зобов'язання відповідача підписати додатковий договір до договору оренди державного майна, відповідно до якого змінюється (в бік збільшення) розмір орендної плати за договором.
Водночас у постанові від 29.10.2012 у справі № 5006/7/48пд/2012, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах, застосовуючи одні і ті самі норми матеріального права, що і у постанові про перегляд якої подано заяву, дійшов протилежних правових висновків про те, що внесення до змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, не може бути підставою для задоволення позову про зобов'язання відповідача підписати додатковий договір до договору оренди державного майна, відповідно до якого змінюється (в бік збільшення) розмір орендної плати за договором.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Допустити справу № 5017/781/2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА. Демидова
СуддіС. Владимиренко
С. Мирошниченко
І. Плюшко
С. Шевчук