Іменем України
10 червня 2013 р. (12:48) Справа №801/5169/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., представника позивача ОСОБА_1, довіреність №1581 від 23.05.2013, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0002931702 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акте планової виїзної документальної СПД-ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по за період 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.за результатами якої складений акт № 1921/17.2/НОМЕР_1 від 01.04.2013 р. є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 10.06.2013 наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 12.03.2013р. по 25.03.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. за результатами якої складений акт № 1921/17.2/НОМЕР_1 від 01.04.2013 р. у якому встановлено порушення:
-п.4.1. ст. 4 п.9.4. ст..9, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. п.181.1 ст.181 , п.183.10 ст. 183, п.187.1 ст.187 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755- VІ. встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120141,25 грн.
С посиланням на цей акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, надіслала позивачеві наступне податкове повідомлення-рішення від 15.04.2013 р. року № 0002931702 про заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 143308,70 грн.
Посилаючись на вказане податковий орган вважає, що позивач, маючи перевищення обсягів отриманої ним виручки протягом останніх 12 календарних місяців 2010р., повинен був зареєструватися платником на додану вартість з 21.10. 2010р.
Так, згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі Указ) регулює відносини суб'єктів малого підприємництва з оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пункту 1 Указу, спрощена система оподаткування застосовується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець в Виконавчому комітеті Сімферопольської міської ради АР Крим 22.05.2006 р. (свідоцтво про державну реєстрацію номер запису про державну реєстрацію НОМЕР_2). На податковому обліку у ДПІ м. у Сімферополі АР Крим Державної податкової служби перебуває з 29.05.2006 р. за реєстраційним № 18226. Статус платника єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Так, відповідач в своїх доводах зазначає, що позивачем порушено пункт 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, згідно якого, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Суд звертає увагу, що на момент реєстрації ФОП ОСОБА_2 платником єдиного податку був чинний Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у відповідності до якого обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.
Таким чином, Указом передбачено єдиний наслідок для платника єдиного податку переходу на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду, у випадку перевищення ним обсягу виручки від реалізації продукції за рік.
Як вбачається зі звіту суб'єкту малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку ОСОБА_2 за 1 квартал 2010 р. обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітній квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 337158,00 гривень.
Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
- податку на прибуток підприємств;
- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
- плати (податку) за землю;
- збору на спеціальне використання природних ресурсів;
- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
- збору до Державного інноваційного фонду;
- збору на обов'язкове соціальне страхування;
- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
- комунального податку;
- податку на промисел;
- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію. Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Указу затверджується Міністерством фінансів України.
Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим податковим органом неправомірно визначено грошове зобов'язання та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції по спірному податковому повідомленню-рішенню.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.
В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1147,00 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0002931702 від 15.04.2013 р.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1147,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Калініченко Г.Б.