Провадження № 11/792/331/13 Головуючий в 1-й інстанції Федорова Н.О.
Справа № 1/688/19/13 Доповідач Бережний С.Д.
Категорія: ч.2 ст.185 КК України
17 червня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді Бережного С.Д.,
суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Лугового О.П.,
захисника засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2013 року, -
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2013 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Колодяжне Дзержинського (Романівського) району Житомирської області, зареєстрованого у АДРЕСА_2, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2011 року за ч.1 ст.358 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
засуджено за ч.2 ст.185 КК України - на 2 роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання, призначене за попереднім вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.04.2011 року та остаточно призначено до відбуття 2 роки 1 місяць обмеження волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо засудженого ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду.
За вироком суду, 7 травня 2011 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, в приміщенні приміського залу очікування залізничного вокзалу станції Шепетівка, з корисливих мотивів, скориставшись тимчасовою відсутністю та неуважністю ОСОБА_4, таємно викрали належну їй жіночу сумочку, у якій находилися особисті речі потерпілої. Усього на загальну суму 1 948 грн.
Як вбачається зі змісту апеляції засудженого, він просить вирок змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його. Зазначає, що на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей шкільного віку, батьки пенсійного віку, він являється інвалідом ІІ групи. До того ж, після затримання їх працівниками міліції потерпілій були повернуті викрадені речі, про що остання написала розписку.
Перед початком розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_2 надіслав факсом заяву, в якій відмовився від своєї апеляції, вважаючи вирок законним.
В апеляції на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2013 року, прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, просить вирок в частині запобіжного заходу змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд.
Прокурор вважає, що відповідно до ст. 342 КПК України (1960 р.), суд повинен був залишити засудженому підписку про невиїзд, оскільки покарання призначене у виді обмеження волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1, який зазначив, що засуджений відмовився від апеляції, думку прокурора про необхідність зміни вироку в частині запобіжного заходу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Згідно з ст.343 КПК України (1960 року), постановляючи вирок, за яким до підсудного застосовується та чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право обрати запобіжний захід або ж скасувати, змінити чи підтвердити раніш обраний. Взяття під варту як запобіжний захід допускається лише при наявності підстав, зазначених у відповідних статтях глави 13 КПК України (1960 року).
Відповідно до вимог ст.342 КПК України (1960 року) при виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття покарання або при засудженні його до покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» від 21.12.1990 року № 11, передбачено, що особи, яких засуджено умовно або до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, повинні звільнятись з-під варти негайно після оголошення вироку.
Частиною 1 статті 57 КВК України визначено, що особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
Проте, засудивши ОСОБА_2 до обмеження волі, суд запобіжний захід змінив на взяття під варту, арештувавши в залі суду, і фактично в такий спосіб незаконно позбавив волі. до того ж, жодних мотивів прийняття такого рішення суд у вироку не навів.
За таких обставин, вирок Шепетівського міськрайонного суду від 27 березня 2013 року в частині зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою підлягає скасуванню через істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), п.п. 11 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів, -
Апеляцію прокурора задоволити. Прийняти відмову ОСОБА_2 від апеляції.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 27 березня 2013 року стосовно ОСОБА_2 в частині запобіжного заходу змінити на підписку про невиїзд.
Головуючий
Судді