ун. № 2-5571/11
пр. № 2/759/131/13
29 травня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Лопатюк Н.Г.,
при секретарях - Ковальовій О.С., Васильченко Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація - 4» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона та її чоловік є власниками квартири АДРЕСА_2 в якій вони проживали з 1974 року.
З вини відповідача, КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва», належна позивачу квартира постійно заливалась гарячою і холодною водою через прорив старих труб, а також черех протікаючий дах будинку. Неодноразові звернення сім'ї позивача до відповідача із заявами та проханнями налагодити дах та труби, залишались без уваги, в результаті чого квартира стала непридатною для проживання.
Крім того, стояло питання щодо відселення мешканців з непридатних для проживання квартир, про що позивача повідомили листом, однак вони так і не були відселені.
Позивач зазначила у своїй заяві, що на неодноразові звернення її сім'ї до відповідача впродовж багатьох років про проведення ремонту належної їм квартири, вони отримували тільки обіцянки, які не виконувались, а тому були змушені робити ремонти за свої кошти.
Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 30 липня 1999 року, було частково задоволені вимоги позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Однак, систематичні залиття належної позивачу квартири не припинились, оскільки відповідач не приймав достатніх мір для усунення причин залиття. Так, з 1999 року по 2007 рік спірна квартира заливалась 7 разів, а саме 19 лютого 2001 року, 13 березня 2001 року, 07 червня 2002 року, 07 травня 2004 року, 19 грудня 2006 року та 08 червня 2007 року, в зв'язку з чим були залиті стеля, стіни, підлога, знищено паркетне покриття, пошкоджені вікна та двері, пошкоджена електропроводка. Вони були змушені проживати роками в таких умовах, внаслідок чого почали хворіти. ІНФОРМАЦІЯ_1 року, чоловік позивача помер, а позивач стала інвалідом ІІ групи загального захворювання.
Позивача запевнили, що у її квартирі будуть проведені ремонтні роботи, однак ця обіцянка виконана не була.
Листами ГУ житлового господарства позивача запевнили, що відповідачу неодноразово пропонувалось відремонтувати квартиру останньої, однак відповідач так і не приступив до проведення та виконання ремонтних робіт. В зв'язку з чим, позивач була змушена за власні кошти придбати будівельні матеріали, найняти робітників та зробити необхідний ремонт квартири.
Вартість проведеного ремонту складала 5 606 грн. 61 коп., що підтверджується відповідними квитанціями.
Також позивач зазначає, що діями та бездіяльністю відповідача їй завдана велика моральна шкода, оскільки на протязі багатьох років вона відчуває моральні страждання від зневажливого та байдужого відношення відповідача, що не виконував свої обов'язки, створив для неї та її сім'ї непридатні умови для проживання, а вважає, що їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 10 000 грн. 00 коп.
Враховуючи вищенаведене, позивач була змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та просила суд задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги, викладені в позовній заяві в повному обсязі.
Представники відповідачів проти позову заперечували, просили суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши думку позивача, її представника, представників відповідачів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 31 січня 1997 року, посвідченого Ленінградською районною державною адміністрацією АДРЕСА_2, дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, по 1/2 частині вказаної квартири кожному (а.с. 6 - копія свідоцтва про право власності на житло).
З копії листа №21/451 від 02 квітня 1993 року та копії листа №901-м-411 від 17 травня 1993 року, які містяться в матеріалах справи вбачається, що дійсно на підставі заяви ОСОБА_1 вирішувалось питання щодо поліпшення житлових умов останньої, а також відбувається процес підбору житлової площі для відселення мешканців з непридатних для проживання квартир, в порядку черговості (а.с. 8,9 - копії листів).
В матеріалах справи містититься ряд звернень та заяв позивача, її чоловіка, померлого 30 травня 2010 року, в яких вони систематично звертаються до начальника ЖЕО-805 та директора КПУЖГ з проханнями щодо складання реальних актів пошкодження квартири, внаслідок її залиття, з питаннями щодо проведення ремонтних робіт після неодноразового залиття квартири, а також міститься ряд актів та відповідей, якими підтверджуються твердження позивача щодо того, що дійсно у спірній квартирі систематично відбувалося залиття з причин, що не залежали від можливого неналежного користування квартирою позивача та її чоловіка.
В листі КПУЖГ від 27 серпня 2007 року за №М-26/7 зазначено, що за тривалі роки експлуатації, спірна квартира, неодноразово була пошкоджена внаслідок залиття через покрівлю під час дощів та таїння снігу, під час прориву трубопроводів, що розташовані над квартирою на горищному приміщенні, однак усі збиткі відшкодовувались, крім останнього залиття з причин, вказаних у даному листі (а.с.20 - копія листа).
Також, в матеріалах справи міститься ряд звернень на адресу ГУЖГ виконавчого органу КМР (КМДА), депутата Святошинського району м. Києва та директора КП «РЕО-4», в яких позивач просить ліквідувати затікання балкону, а також розпочати капітальні ремонтні роботи згідно акту будівельної лабораторії м. Києва, що підтверджує факт систематичних неодноразових звернень позивача за допомогою в зв'язку з обставинами, викладеними в позовній заяві.
За правилами ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з абзацом другим ч.1 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В матеріалах справи міститься ряд товарних та фіскальних чеків із зазначенням сум сплачених позивачем грошових коштів на той або інший товар, необхідний для проведення незначних ремонтних робіт (а.с. 42-48 - копії чеків).
Судом встановлено, що одним з предмету діяльності КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва» є організація контролю за утриманням, експлуатацією, забезпеченням збереження житлових і нежитлових будинків з прилеглими територіями територіальної громади Святошинського району м. Києва, а тому, у даному питанні, яке є спірним слід зазначити, що останнім належним чином не виконано покладених на нього функцій, а тому матеріальна шкода підлягає стягненню саме з КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва».
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивача, внаслідок якого було пошкоджено його майно, також це залиття спричинило у позивача негативні зміни у звичайних умовах його життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадку залиття, захисту свого порушеного права в суді, в зв'язку з чим останній були спричинені моральні страждання, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 500 грн. 00 коп. та стягненню з КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва».
Таким чином, позивачем доведені вимоги, з якими вона звернулись до суду, а саме до КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва», а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 2 000 грн. 00 коп.
На підставі наведеного та керуючись п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р.; ст.ст. 1166, 1192 ЦК України; ст.ст.10, 11, 57-60, 208-209, 212-215, 292, 294 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація - 4» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 5 606 грн. 61 коп., моральну шкоду в сумі 500 грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 2 000 грн. 00 коп., а всього стягнути 8 106 (вісім тисяч сто шість) грн. 61 коп.
Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: