17 17 червня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Василевича В.С., Шеремет А.М.,
секретар судового засідання - Коробчук А.М.,
з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Острозького районного суду від 27 травня 2013 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області про повернення виконавчого документа стягувачеві,
Ухвалою Острозького районного суду від 27 травня 2013 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Рівненської області від 26 листопада 2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.
У поданій на вказану ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на її незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону та Інструкції про проведення виконавчих дій, оскільки відсутність підписів державного виконавця, начальника ВДВС, печатки ВДВС не дає можливості встановити, чи дійсно державним виконавцем винесено постанову, чи перевірялась вона начальником ВДВС та чи взагалі мало місце винесення постанови саме 26 листопада 2009 року.
Судом не було взято до уваги, що з жовтня 2005 року належний їй на праві власності будинок у заставі не перебував, що підтверджується рішенням Острозького районного суду від 03 жовтня 2005 року, а тому підстав для винесення оскаржуваної постанови не було.
Згідно з текстом постанови при її винесенні державний виконавець керувався п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 ЗУ „Про виконавче провадження", однак вказані статті в редакції, чинній на дату винесення постанови, не містили норм щодо підстав, порядку та повноважень державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачеві.
Вказує, що відділ ДВС відмовив їй у видачі ідентифікатора доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень через відсутність ідентифікаторів у постанов за 2003 рік, хоча постанова про повернення виконавчого документа датується 26 листопада 2009 року і була роздрукована з ЄДРВП.
Доводить, що ухвала державного виконавця порушує її право на законність проведення виконавчих дій та примусове виконання рішення суду у найкоротший час.
Справа № 567/581/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Венгерчук А.О.
Провадження №22-ц/787/1223/2013р. Доповідач - Боймиструк С.В.
З цих підстав просила ухвалу Острозького районного суду від 27 травня 2013 скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення її скарги.
ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Представник ДВС Острозького РУЮ у встановленому законом порядку, завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився і причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в позові перерахувавши підстави на її думку незаконності оскарженої постанови від 26 листопада 2009 року, не зазначила чим порушено її права та не надала будь-яких належних та допустимих доказів такого порушення, що за відсутності фактичних та правових підстав й слугувало підставою для відмови в задоволенні її скарги.
Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до
суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч.2 та 3 ст.387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник в даній справі ОСОБА_1, звернувшись до суду та перераховуючи на її думку допущені відділом ДВС порушення, фактично не зазначила, в чому виявилось порушення її прав.
ОСОБА_1 була боржником в виконавчому провадженні про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 34501 грн. та оскаржила незаконність дій відділу ДВС про винесення постанови від 26 листопада 2009 року про повернення виконавчого документа стягувачу, тобто ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що порушено її право на законність всіх виконавчих дій.
Таке право та обов'язок дотримуватись законності при проведенні виконавчих дій відповідно до ст.12 Закону України „Про виконавче провадження", мають всі учасники виконавчого провадження, однак постанову про повернення виконавчого документу стягувач не оскаржував, а на боржника цією постановою будь-якого обов'язку не покладалось(а.с.5).
На даний час в відділ ДВС Острозького районного управління юстиції повторно надійшов на виконання виконавчий лист № 2- 248 від 17 вересня 2003 року, за яким відкрито виконавче провадження № 161/4-2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34051 грн. боргу, під час здійснення якого, боржник має можливість сплатити цей борг .
Отже, місцевий суд обґрунтовано відхилив скаргу ОСОБА_1, оскільки не встановив незаконності дій відділу ДВС при винесенні оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа та не знайшов підстав для її скасування .
Враховуючи, що ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.2 ст.307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Острозького районного суду від 27 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: