30 квітня 2013 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі Гусак М.І.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 , відповідачів, їх представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
В серпні 2012 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просить визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, посилаючись на їх відсутність понад шість місяців без поважних причин.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року позов булло задоволено. Ухвалою того ж суду від 11 березня 2013 року зачоне рішення скасовано за заявою відповідачів.
В судове засідання позивач не зявився, направив свого представника, який вимоги позову підтримав з підстав, викладених у позові.
Відповідачі та їх представник в судовому засіданні заперечували проти заявленого позову, оскільки безперервно проживали в спірній квартирі з моменту її отриманняв 191 році, там знаходяться їх особисті речі, звязку з квартирою не втрачали, а позивач обманним шляхом зняв їх з реєстрації та поза їх відома прдав квартиру стороннім особам, після чого місце його проживання їм не відомо. Про наявність рішення суду дізналися лише 28 грудня 2012 року, коли повернулися з роботи, а новий власник квартири намагався змінити вхідний замок у їх квартирі
Вислухавши поляснення сторні та їх представників, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, основним квартиронаймачем та володільцем особового рахунку квартири АДРЕСА_1 був позивач (квартира не приватизована, отримана в 1991 році в порядку розподілення відомчого житлового фонду на склад сімї з трьох осіб - дружина та син). Крім позивача в квартирі зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням суду шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано.
Згідно рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від08 липня 2005 року , задоволено позов ОСОБА_4, ухвалено виселети ОСОБА_3 із житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 без адання іншого житлового приміщення як такого, що систематично порушує правила співжиття. Рішення набрало законної сили, але за примусовим його виконанням ОСОБА_4 , як вона поянила в судовому засіданні, не зверталася.
Як зазначає в позовній заяві ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з 2007 року відповідачі забрали свої особисті речі і виїхали з квартири. З того часу відповідачі в квартирі не проживають, участі в оплаті комунальних платежів не приймають, стосунків з ним не підтримують, місце їх знаходження не відомо.
В обгрунтування позовних вимог, позивач надав Актом про не проживання від 20.07.2012 року, складений двома сусідами ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підписи яких завірені ТОВ ЖЕК "Забота".
Проте в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_7, який є сусідом сторін по сходовій клітині, суду пояснив, що не читав того акту, який підписав на прохання ОСОБА_3, а відповідачі двйсно проживали весь цей час в квартирі, він постійно бачив їх і в ліфті, і на сходах, і впідїзді - як вони повертаються з роботи додому. Свідки ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є сусідами сторін, також підтвердили факт постійного проживання відповідачів в зазначеній квартирі з 1991 року,вони приходили до них у гості у зазначену квартиру, бачили їх особисті речіу цій квартирі.
Суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача на наявність великої суми заборгованості по платі комунальних платежів за вказану квартиру та відключення світла ПАТ ЕК «Миколаївобленерго» за порушення ПКЕЕН, оскільки таке не доводить факту непроживання відповідачів у спірній квартирі.
Не приймає о уваги суд і пояснення свідків ОСОБА_12. яка придбала спірну квартиру 25 грудня 2012 року і потім продала її 28 грудня 2012 року, та ОСОБА_6, яка була ріелторои при продажі цієїквартири, оскільки їм не були відомі обставини проживаннявідповідачів у цій квартирі на момент звернення позивача до суду з заявленим позовом, а з їх пояснень вбачаєтьсялише те, що квартира знаходилася в занедбаному стані.
Не спростовують висновків суду і лист Ленінського РВ УМВС України в Миколаївській області про те, що ОСОБА_4, та ОСОБА_5 мешкають за адресою АДРЕСА_3 більше 2-років і зберігають там свої речі . оскільки по-перше, таке не доводить факт непроживання їх і в житловому приміщенні спірноїквартири, а отже і остаточну втрату звязку із спірною квартирою. По-друге, допитаний в судовому засідання дільничний інспектор міліції ОСОБА_13 , який проводив перевірку з цього приводу, суду пояснив, що таких висновків він дійшов на підстав опитування сусідів, прізвище і адреси яких він назвати не може, в квартирі по вул. Олійника не був і у постійному проживанні там відповідачів осбисто не пересвідчився.
Частиною 3 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і у порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сімї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно зясувати причини відсудності понад встановлені законом строки.
Відповідачка була прописані в квартирі як члени сімї наймача, в ордері на отримання спірної квартири вони зазначені як члени його сімї.
За таких обставин та виходячи із меж заявлених вимог, положень п. 7 ст. 8 ЦПК, ст.ст. 71,72,191 ЖК України, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необгрунтованістю.
У відповідності зі ст. ст.81, 88 ЦПК України судові витрати сплачені при подачі позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8,10,30,212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Гуденко О.А.