Справа № 702/1181/12
Номер провадження 1/298/2/13
17 червня 2013 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого- судді Цибика І.Й.,
при секретарі Тисянчин М.В.,
з участю прокурора Логойди С.О.,
адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, не працює, з середньою спеціальною освiтою, не одружений, громадянин України, молдаванин, раніше судимий Берегівським районним судом Закарпатської області за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.1 ст.358 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання та встановлено іспитовий строк три роки, постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2007 року, залишеною в силі ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 20 грудня 2011 року, призначений вироком Берегівського районного суду від 27.03.2006 року умовний термін замінено реальним покаранням,
- у вчиненні злочинів, передбачених ст. 332 ч.2 , ст.358 ч.3 КК України,
ОСОБА_2, за попередньою змовою із ОСОБА_3, в кінці серпня 2010 року вчинив організацію незаконного переправлення через державний кордон України громадян Республіки Молдова ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та громадянина Афганістану ОСОБА_10, шляхом пошуку співучасників злочину - ОСОБА_3, наданням засобів та усуненням перешкод, а саме: шляхом організації таємної доставки вказаних нелегальних мігрантів на територію Закарпатської області та підшукування помешкання для їх тимчасового таємного переховування в м. Мукачево, передачі їх іншому співучаснику злочину - ОСОБА_3, для здійснення незаконного переправлення в Словацьку Республіку, наданням нелегальним мігрантам порад щодо уникнення їх виявлення правоохоронними органами України, чим за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 332 КК України (в редакції Закону України від 2001 року).
Крім того, 21 березня 2010 року біля шосе А/1 в м. Словенська Бистриця Республіки Словенія ОСОБА_2 пред'явив працівникам місцевої поліції завідомо підроблений паспорт громадянина Румунії на імя ОСОБА_12.
- 2 -
Злочин, передбачений ст. 332 ч. 2 КК України, вчинив при наступних обставинах:
В кінці серпня 2010 року, ОСОБА_2, не маючи постійного джерела заробітку, будучи обізнаним з явищем нелегальної міграції, так як у 2006 році судимий за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, переслідуючи корисливі мотиви, перебуваючи в м. Мукачево, домовився з громадянами Республіки Молдова ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо організації їх незаконного переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку, за грошову винагороду, у розмірі 1000 Євро за організацію незаконно переправлення кожної особи. Поряд з цим, ОСОБА_2 дізнався від громадянина Республіки Молдова ОСОБА_8 про те, що у м. Хмельницькому перебувають інші громадяни, а саме громадянка Республіки Молдова ОСОБА_6 та громадянин Афганістану ОСОБА_10, які в пошуках кращих умов життя також мають намір незаконно потрапити в країни Західної Європи.
Після цього, маючи на меті сформування групи нелегальних мігрантів з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку, ОСОБА_2 вирішив організувати доставку громадянки Республіки Молдова ОСОБА_6 та громадянина Афганістану ОСОБА_10 з м. Хмельницького на територію Закарпатської області, а саме в м. Мукачево, де на той час у готелі «Паланок» за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 2 «А», вже очікували на своє незаконне переправлення двоє громадян Республіки Молдова ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Одночасно з цим, в кінці серпня 2010 року, ОСОБА_2, перебуваючи в м. Чернівці та продовжуючи формувати групу нелегальних мігрантів, домовився з громадянином України ОСОБА_3 щодо організації його незаконного переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку.
У відповідності до злочинного плану, до обов'язків ОСОБА_2 входило організація незаконного переправлення громадянина України ОСОБА_3, громадян Республіки Молдова ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та громадянина Афганстану ОСОБА_10 через державний кордон України в Словацьку Республіку, шляхом організації доставки зазначених осіб в прилеглу до лінії державного кордону України місцевість, безпосереднього супроводу їх через державний кордон України поза пунктом пропуску в Словацьку Республіку.
На виконання злочинного умислу, ОСОБА_2, наприкінці серпня 2010 року звернувся до свого знайомого ОСОБА_14, який мав у своєму користуванні мікроавтобус марки «Мерседес-Бенц», моделі «Віто», португальської реєстрації, та не ставлячи його до відома про свої злочинні наміри щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, запропонував останньому здійснити доставку ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з м. Чернівці та м. Хмельницького на територію Закарпатської області, а саме до м. Мукачева, де повинно було відбутися кінцеве формування групи, організацію незаконного переправлення якої планував вчинити ОСОБА_2
В подальшому, ОСОБА_14, з використанням мікроавтобусу марки «Мерседес - Бенц», моделі «Віто», португальської реєстрації, 29.08.2010 року зустрів в м. Чернівці ОСОБА_3 та громадянку Молдови ОСОБА_6, після чого здійснив виїзд спільно з ними в м. Хмельницький, де того ж дня, також зустрів та розмістив в зазначеному мікроавтобусі громадянина Афганістану ОСОБА_10, яких 30.08.2010 року доставив до орендованої ОСОБА_2 квартири, що розташована в АДРЕСА_1.
Перебуваючи за вказаною адресою, продовжуючи здійснювати активні дії, направлені на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України в Словацьку Республіку, ОСОБА_2, 31.08.2010 року, організував доставку до зазначеного місця ще двох громадян Республіки Молдови ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які до того часу проживали у готелі «Паланок» за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 2 «А».
В подальшому, взявши на себе обов'язок здійснити безпосереднє незаконне переправлення через державний кордон України громадян ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з території України в Словацьку Республіку,
- 3 -
однак, не бажаючи бути викритим співробітниками ДПС України під час вчинення злочину, ОСОБА_2, прийняв рішення щодо залучення до вчинення даного злочину в якості «провідника» громадянина України ОСОБА_3, який виконуючи вказівки ОСОБА_2, повинен був здійснити безпосереднє незаконне переправлення громадян Республіки Молдова ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та громадянина Афганістану ОСОБА_10 через державний кордон України, шляхом їх таємного супроводу в Словацьку Республіку в обхід пунктів пропуску. Одночасно з цим, ОСОБА_2 забезпечив ОСОБА_3 засобами вчинення злочину, завантаживши в його мобільний телефон мапу з зображення шляху слідування та місця запланованого незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
31 серпня 2010 року, діючи за вказівкою ОСОБА_2, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були доставлені мікроавтобусом марки «Мерседес-Віто» під керуванням ОСОБА_14 до околиці с. Забрідь Великоберезнянського району, де останній здійснив їх висадку з мікроавтобуса, після чого прослідував у невідомому напрямку.
В свою чергу, ОСОБА_3, слідуючи вказівкам і порадам ОСОБА_2 щодо найбільш зручного маршруту незаконного слідування через державний кордон України, того ж дня, близько 18 год. здійснив в пішому порядку незаконне переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку громадян республіки Молодова ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та громадянина Афганістану ОСОБА_10 в районі 112-113 прикордонних знаків ВПС «Великий Березний» Чопського прикордонного загону, що на ділянці Забрідської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатською області, однак, в ніч з 31 серпня на 01 вересня 2010 року, вищевказані нелегальні мігранти спільно з громадянином Україні ОСОБА_3 були затримані працівниками прикордонної поліції Словацької республіки, а 2 вересня 2010 року в офіційному порядку передані на територію України представникам ДПСУ.
Злочин, передбачений ст. 358 ч. 3 КК України, вчинив при наступних обставинах:
В грудні 2009 року ОСОБА_2 перебуваючи в м. Лісабон (Португалія) познайомився з незнайомою раніше особою, яка запропонувала йому оформити підроблений паспорт громадянина Румунії, на що ОСОБА_2 погодився, так як бажав повернутись до України використовуючи даний паспорт. В січні 2010 року ОСОБА_2 отримав від незнайомця паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12, за що заплатив 500 євро.
21 березня 2010 року біля 09 години 30 хвилин на шосе А/1 в м. Словенська Бистриця Республіки Словенія, працівники місцевої поліції зупинили для проведення перевірки мікроавтобус марки «Мерседес Віто», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянина Португалії Миколи ОСОБА_7. В даному автомобілі пасажиром їхав ОСОБА_2, який, маючи умисел на використання завідомо підробленого документу, в ході процедури посвідчення своєї особи, пред'явив працівникам поліції підроблений паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданий 11.12.2007 року на ім'я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 На бланку даного паспорту був фотовідбиток обличчя ОСОБА_2 Під час перевірки пред'явленого паспорту під УФ-світлом було встановлено, що даний паспорт громадянина Румунії має ознаки підробки та був вилучений.
Так як ОСОБА_2 являться громадянином України, районний суд м. Словенська Бистриця Республіки Словенія прийняв рішення направити матеріали щодо використання громадянином ОСОБА_2 підробленого паспорту громадянина Румунії до компетентного органу України.
Згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області № 1346-К від 27.10.2011 року, бланк паспорту громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12 за дослідженими способами виготовлення та захисту не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу, та виготовлений струменево-крапельним способом кольорового друку, з імітацією УФ елементів захисту.
- 4 -
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ст. 332 ч.2 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що в середині серпня 2010 року в м. Чернівці він випадково зустрів громадянина Республіки Молдова на ім'я ОСОБА_8 (ОСОБА_23.), який повідомив йому, що він та його знайома громадянка Республіки Молдова на ім'я ОСОБА_7 (ОСОБА_24.), хочуть потрапити на територію Закарпатської області, звідки вони планують поїхати за кордон. Після цього, він згадав про свого знайомого на ім'я ОСОБА_14, який має у своєму користуванні мікроавтобус марки «Мерседес Бенц» моделі «Віто» та запропонував останньому надати послуги таксі та відвезти вказаних 2-х громадян у м. Мукачево. Приблизно 24 серпня 2010 року на його прохання громадянин ОСОБА_14 забрав вказаних громадян з м. Чернівці та відвіз їх до м. Мукачево, де на прохання останніх поселив їх в готелі при в'їзді в м. Мукачево в готелі «Паланок», після чого повернувся у м. Чернівці.
Через декілька днів вказаний ОСОБА_8 (ОСОБА_23.) зателефонував йому на мобільний телефон та попросив щоб він з'явився в м. Мукачево.
Приблизно 25 серпня 2010 року він приїхав в м. Мукачево, де ОСОБА_8 повідомив, що у них (ОСОБА_15 та ОСОБА_24.) не виходить легально виїхати за кордон, оскільки вони не мають відповідних документів на перетин державного кордону України у встановленому законному порядку, і попросив його допомогти їм нелегально виїхати за кордон. Надалі, поспілкувавшись з вказаними громадянами, через матеріальну скруту, він вирішив погодитися на їх пропозицію. Поряд з цим, в ході розмови з ОСОБА_15, він дізнався про те, що у м. Хмельницькому перебувають інші громадяни, а саме громадянка Республіки Молдова ОСОБА_6 та громадянин Афганістану ОСОБА_10, які в пошуках кращих умов життя також мають намір незаконно потрапити в країни Західної Європи, оскільки не мають відповідних документів на перетин державного кордону України.
Після цього, він, маючи намір сформувати групу нелегальних мігрантів та дізнавшись від ОСОБА_8 про місцеперебування громадянки Республіки Молдова ОСОБА_6 та громадянина Афганістану ОСОБА_10, вирішив організувати їх доставку з м. Хмельницького в м. Мукачево для забезпечення їх подальшого переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку.
Надалі, 30 серпня 2010 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_3 та попросив щоб він допоміг йому організувати його незаконне переправлення в Італію, оскільки він також не має відповідних документів на законний виїзд в країни Євросоюзу. На вказану пропозицію він погодився і повідомив ОСОБА_3, шо його переправлять в Словацьку Республіку у групі разом з іншими нелегальними мігрантами, хоч насправді мав намір використати його як провідника для супроводу нелегальних мігрантів через державний кордон України в обхід пунктів пропуску.
Маючи намір здійснити свої злочинні наміри, він знову звернувся до ОСОБА_14 та не ставлячи його до відома про свій задум щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, попросив доставити вищевказаних осіб на територію Закарпатської області в м. Мукачево, до попередньо орендованої ним квартири.
В подальшому, 29.08.2010 року, ОСОБА_14, на своєму мікроавтобусі «Мерседес - Бенц», моделі «Віто», зустрів в м. Чернівці ОСОБА_3, а також громадянку Молдови ОСОБА_6, після чого здійснив виїзд спільно з ними в м. Хмельницький, де того ж дня, також зустрів та розмістив в мікроавтобусі громадянина Афганістану ОСОБА_10, яких 30.08.2010 року доставив до орендованої ним, ОСОБА_2, квартири, що розташована в АДРЕСА_1.
Перебуваючи у вказаній квартирі в м. Мукачево, ОСОБА_2 домовився з нелегальними мігрантами, що по приїзду в країни Західної Європи за своє переправлення через державний кордон з України в Словацьку Республіку вони заплатять йому по 1000 доларів США з кожної особи.
Надалі, він вирішив дочекатись темної пори доби та вранці 31.08.2011 року забезпечити їх безперешкодне переправлення в Словацьку Республіку в обхід пункту пропуску.
- 5 -
Пізно ввечері, 30.08.2010 року, перебуваючи у вказаній квартирі він, ОСОБА_2, запропонував ОСОБА_3 прийняти участь у організації незаконного переправлення вказаних осіб шляхом їх безпосереднього супроводу через державний кордон України в Словацьку Республіку в обхід пункту пропуску, на яку останній, через брак грошових коштів погодився. При цьому, він докладно пояснив ОСОБА_3 маршрут руху через державний кордон України в Словацьку Республіку в обхід пункту пропуску, зображаючи його схематично на папері та забезпечив останнього, ОСОБА_3 фотокарткою місцевості на якій зображено частину території України поблизу державного кордону, власне лінія державного кордону по якій проходить загороджувальний паркан з колючого дроту, а також частина території Словацької Республіки поблизу с. Убля, яку ОСОБА_2 попередньо завантажив на мобільний телефон ОСОБА_3 та куди останній повинен був в пішому порядку шляхом безпосереднього супроводу доставити вказану групу нелегальних мігрантів.
Наступного дня, 31 серпня 2010 року, він провів нелегальних мігрантів та ОСОБА_3 до мікроавтобусу ОСОБА_14, який доставив вищевказаних 3 громадян Республіки Молдова та 1 громадянина Афганістану та ОСОБА_3 з квартири в м. Мукачево в прилеглу до державного кордону України з Словацькою Республікою лісисту місцевість (поблизу с. Забрідь Великоберезнянського району), звідки вказану групу в обхід пункту пропуску лісистою місцевістю через державний кордон України в Словацьку Республіку повинен був супроводжувати ОСОБА_3. Надалі під час супроводження ОСОБА_3 вказаних нелегальних мігрантів лісистою місцевістю в обхід пункту пропуску, він, ОСОБА_2 неодноразово зв'язувався по мобільному телефону з ОСОБА_3 та допомагав йому зорієнтуватися на місцевості, давав вказівки щодо напрямку руху та супроводу нелегальних мігрантів на територію Словацької Республіки.
Через декілька днів він дізнався від ОСОБА_14, що вказані нелегальні мігранти були затримані словацькими прикордонниками. Після цього, з метою не бути викритим у вказаному злочині він вирішив виїхати за кордон в Іспанію, куди потрапив нелегально.
При цьому він показав, що окрім нього та ОСОБА_3 ніхто інший до вчинення даного злочину не причетний.
Щодо скоєння злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України ОСОБА_2 вину не визнав та показав, що в грудні 2009 року перебуваючи в м. Лісабон (Португалія), він познайомився з незнайомою раніше особою, яка запропонувала йому оформити підроблений паспорт громадянина Румунії, на що він, погодився, так як бажав повернутись до України використовуючи даний паспорт. В січні 2010 року він отримав від незнайомця паспорт громадянина Румунії на ім'я ОСОБА_12, за що заплатив 500 євро. В березні 2010 року він домовився з жителем Португалії Миколою ОСОБА_7 про те, щоб останній відвіз його до України. Для того, щоб повернутись до України, він, ОСОБА_2, використовував паспорт громадянина Румунії на ім'я ОСОБА_12, який і пред'явив 21 березня 2010 року працівникам словенської поліції. Вину не визнав тому, що не знав, що паспорт підроблений.
В порядку ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються (в частині вчинення злочину передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України) та повністю дослідив докази в частині вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України.
Хоча підсудній ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України не визнає, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується матеріалами справи:
Так, свідки ОСОБА_19 у судовому засіданні та ОСОБА_20 на досудовому слідстві показали, що ОСОБА_2 являється їх братом. Наприкінці 2009 року він поїхав на заробітки до країн Європи та станом на 10 жовтня 2011 року до України не повертався. Їх брат ніколи не являвся громадянином Румунії, завжди був громадянином України та ніколи не змінював своє прізвище (т.4 а.с. 89, 93);
З матеріалів, які надійшли з районного суду м. Словенська Бистриця Республіки Словенія по факту використання підробленого паспорта ОСОБА_2 Вбачається, що 21 березня 2010 року на шосе А/1 в м. Словенська Бистриця Республіки Словенія, при
- 6 -
перевірці документів у пасажирів мікроавтобуса марки «Мерседес Віто», один з пасажирів пред'явив місцевій поліції паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12. У співробітників Словенської поліції виникли підозри щодо справжності пред'явленого паспорту та вони провели додаткову перевірку, в ході якої встановлено, що даний паспорт має ознаки підробки, а особа, яка пред'явила його, являється громадянин України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований в с. Остриця Герцаївського району Чернівецької області. Згідно надісланих матеріалів, ОСОБА_2 дав покази (які особисто підписав) співробітникам Словенської поліції про те, що в грудні 2009 року будучи у м. Лісабон (Португалія), він познайомився з незнайомою раніше особою, яка запропонувала йому оформити підроблений паспорт громадянина Румунії, на що він погодився, так як бажав повернутись до України використовуючи даний паспорт. В січні 2010 року ОСОБА_2 отримав від незнайомця паспорт громадянина Румунії серії А8 № 108221 виданий на ім'я ОСОБА_12, за що заплатив 500 євро. В березні 2010 року ОСОБА_2 домовився з жителем Португалії Миколою ОСОБА_7 про те, щоб останній відвіз його до України. Для того, щоб повернутись до України, ОСОБА_2 використовував паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12, якого і пред'явив 21 березня 2010 року працівникам словенської поліції під час перевірки документів на шосе А/1 в м. Словенська Бистриця Республіки Словенія (т.4 а.с. 12-50);
Згідно висновку експерта № 1346-К від 27.10.2011 року, бланк паспорту громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12 за дослідженими способами виготовлення та захисту не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу. Даний паспорт виготовлений струменево-крапельним способом кольорового друку з імітацією ультрафіолетових елементів захисту (т.4 а.с.82-87);
Крім цього, вина ОСОБА_2 доведена протоколом огляду речових доказів від 19.09.2011 року, постановою про приєднання до речових доказів та самим речовим доказом - паспортом громадянина Румунії серії НОМЕР_2 виданим 11.12.2007 року на ім'я ОСОБА_12 з фотовідбитком зображення його, ОСОБА_2, обличчя на лицевій стороні даного паспорту (т.4 а.с.70-71);
Крім власного визнання вини у вчиненні злочину передбаченому ст. 332 ч.2 КК України, вина підсудного доведена наступними доказами:
- протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю свідків ОСОБА_6, ОСОБА_15, обвинуваченого ОСОБА_3, в ході проведення яких вказані особи показали та розказали про час, місце, спосіб та обставини події злочину (т.1 а.с.115-120, 121-126, т.2 а.с.86-96);
- протоколами пред'явлення для впізнання по фотознімках, в ході проведення яких ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_16 впізнали ОСОБА_2 як особу, відому їм під іменем «ОСОБА_25», яка організувала їх незаконне переправлення через державний кордон України (т.1 а.с. 65-67, 84-89, т.2 а.с. 77-85, 135-145);
- протоколами про затримання трьох громадян Республіки Молдова та одного громадянина Афганістану (т.1 а.с. 41-46, т.2 а.с. 221, 223);
- протоколами огляду мобільних телефонів марки «Нокіа», моделі «3500 с», ІМЕІ:НОМЕР_3 із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» за номером НОМЕР_5 та «Нокіа», моделі «6610і», ІМЕІ НОМЕР_6 із сім-карткою оператора мобільного зв'язку з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» за номером НОМЕР_8, користуючись якими громадянини Республіки Молдова ОСОБА_8 та ОСОБА_21 підтримували зв'язок з ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 127-129, 130-132);
- протоколом огляду роздруківок вхідних та вихідних з'єднаннь ОСОБА_2 (за номерами телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_7), ОСОБА_3 (за номером телефона НОМЕР_10) та ОСОБА_8 (за номером телефона НОМЕР_9, в яких відображені з'єднання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 165-171).
- постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 29.03.2007 року (т.4, а.с.222);
- ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 20.12.2011 року (т.4, а.с.206).
- 7 -
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах і кваліфікує його дії за ст. 332 ч.2 КК України як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками за попередньою змовою групою осіб; ст. 358 ч.3 КК України (яка діяла на той час скоєнння підсудним злочину) як використання завідомо підробленого документа.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується позитивно, частково визнав свою вину, у скоєному розкаявся, вчинив злочини внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, однак вчинив тяжкий злочин при рецидиві злочинів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.332 КК України та у виді обмеження волі в межах санкції ч.3 ст. 358 КК України.
Крім того, постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2007 року, залишеною в силі ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 20 грудня 2011 року, умовний термін в п'ять років з іспитовим строком три роки, призначений вироком Берегівського районного суду від 27.03.2006 року, замінено реальним покаранням та постановлено примусово направити ОСОБА_2 до місця відбування покарання.
Таким чином, покарання за цим вироком підлягає складанню за правилами ст. 71 КК України.
Судові витрати слід прийняти на рахунок держави.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст.81 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Запобіжний захід ОСОБА_2 слід змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі судового засідання.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Берегівського районного суду від 27.03.2006 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді шести років позбавлення волі.
Речові докази по справі - мобільні телефони: марки "Nokia" моделі 3500 с, IMEI: НОМЕР_3 із сім-карткою оператора мобільного зв'язку "МТС" за номером абонента + НОМЕР_11 та марки "Nokia" моделі 6610 і, ІМЕІ:НОМЕР_6 із сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Лайф" за номером абонента НОМЕР_13 конфіскувати на користь держави;
Роздруківки вхідних та вихідних з'єднань абонентів за номерами НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_2 за номером +НОМЕР_12, яким користувався ОСОБА_22 та абоненту на номером НОМЕР_9, яким користувався ОСОБА_8, вилучених у оператора мобільного зв'язку "МТС" ЗАТ "Українські радіосистеми" - зберігати при справі;
- 8 -
Паспорт громадянина Румунії серія НОМЕР_14 виданий на ім'я ОСОБА_12 - знищити.
Судові витрати прийняти на рахунок держави.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступлення вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі судового засідання.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 час перебування під вартою з 04.10.2011 по 12.04.2012 року.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий