Справа № 307/1909/13-ц
Провадження № 2/307/1156/13
17 червня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді Гримут В.І.
при секретарі Тиводар В.І.
з участю позивачки ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на час навчання,
Позивачка звернулася в суд із позовною заявою у якій просить стягнути із ОСОБА_3 у її користь аліменти у розмірі ? з усіх видів його заробітку, на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення дитиною 23-го віку щомісячно. Посилається на те, що за час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час є повнолітнім, однак продовжує навчання та потребує утримання. Відповідач у добровільному порядку відмовляється надавати дитині матеріальну допомогу, хоча має таку можливість, так як працює на постійній роботі вчителем Дубівської СШ, має регулярний заробіток та його матеріальне становище задовільне.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Надіслав суду письмову заяву у якій зазначив, що позов визнає і просить розглядати справу у його відсутності.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних міркувань.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на утриманні позивачки. Це стверджено свідоцтвом про народження дитини та довідкою Усть-Чорнянської селищної ради. З довідки виданої деканом медичного факультету Ужгородського національного університету № 57 від 11.02.2013 р. вбачається, що ОСОБА_4 дійсно є студентом 1-го курсу денного відділення медичного факультету УжНУ, навчається на контрактній основі, без стипендії.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років або до закінчення навчання за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Оскільки відповідач не приймає ніякої участі в утриманні дитини, то є підстави для стягнення з нього аліментів на користь позивачки. Відповідач позов визнав повністю, що суд вважає доказом того, що він має можливість надавати допомогу дитині яка продовжує навчання.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки аліменти у розмірі ? частини його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для повнолітньої дитини до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.
Доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти на повнолітню дитину відповідач суду не надав.
Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 182, 184, 191, 199 СК України суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.05.2013 р. до закінчення навчання або до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.
Стягнути з ОСОБА_3 до спеціального фонду Державного бюджету України двісті двадцять дев'ять гривень 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: Гримут В.І.