ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 червня 2013 року № 826/7088/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Амельохіна В.В., судді Федорчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води», в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Тищенко Н.П. до Державної служби інтелектуальної власності України про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України про зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та не дивлячись на встановлений судом факт неукладеності договору, не вніс зміни в реєстр знаків для товарів та послуг щодо правовласника, чим порушив права та інтереси позивача.
В позовній заяві позивач просить суд: зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо встановлення власником свідоцтва України №45347 на знак для товарів і послуг «Аква Україна» Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» (проспект Палладіна,32 м. Київ,142, 03142); зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» що встановлення свідоцтва України №45247 на знак для товарів і послуг «Аква Україна» Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» (проспект Палладіна,32 м. Київ,142, 03142).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2013р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання за Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» (проспект Палладіна,32 м. Київ,142, 03142) права власності на знак для товарів і послуг «Аква Україна» (свідоцтво України на знак для товарів і послуг №45347).
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
28 травня 2008р. між Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» та громадянином ОСОБА_2 було укладено договір про передачу права власності на знак для товарів та послуг.
Згідно до п.1 договору, ВГО «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» передала право власності на знак для товарів і послуг «Аква Україна» за свідоцтвом №45247 від 15.11.2004р. (заявка №20033332279 від 21.11.2003р.)
Постановою Господарського суду м. Києва від 29.11.2011р. по справі №28/88-б, Всеукраїнську громадську організацію «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тищенко Н.П.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.12.2012р. по справі №2-2096/12, за позовом Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» до ОСОБА_2, третя особа Державна служба інтелектуальної власності України про витребування майна з чужого незаконного володіння, в задоволені позовних вимог - відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Тищенко Н.П., зверталася листом від 08.04.2013р. до Державної служби інтелектуальної власності, з вимогою змінити дані щодо правовласника.
Листом від 08.05.2013р. №2-8/3535, відповідач повідомив позивача, що рішення суду виконується лише на підставі виконавчого листа.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до змісту п.1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України», затверджену указом Президента України від 08.04.2011, № 436/2011, Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України (далі - Міністр). Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Основними завданнями Державної служби є: реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.(п.3 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України», затверджену указом Президента України від 08.04.2011, № 436/2011).
Відповідно до змісту п.4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України», затверджену указом Президента України від 08.04.2011, № 436/2011, Державна служба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (надалі також - Закон).
Статтею 2 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" до повноважень Відповідача віднесено забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, Державна служба інтелектуальної власності України, зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг; здійснює інші повноваження відповідно до законів.
Згідно п.п. 1.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 N 10, державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - реєстр) - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації знаків для товарів і послуг, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях. Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката свідоцтва, зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність». Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.
Відповідно п. 2.4. Положення підставою для внесення відомостей до реєстру є: рішення Державної служби; рішення судових органів; клопотання або заява власника (власників) свідоцтва.
Згідно п.п. 1,3 ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до п. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано до суду доказів, що підтверджують право власності Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води» на знак для товарів і послуг «Аква Україна».
Згідно ч.ч. 1,4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком.
Статтею 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку (п. 1 ст. 21 Закону).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що він являється власником свідоцтва на знак для товарів та послуг.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація виробників водоочисної техніки та питної води», в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Тищенко Н.П.- відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Аблов Є.В.
Суддя Амельохін В.В.
Суддя Федорчук А.Б.