Справа № 415/1142/13-к
Провадження № 11кп/782/562/13
14 червня 2013 року. м. Луганськ
Апеляційний суд Луганської області в складі:
Головуючого: Кошелєва Б.Ф.
Суддів: Шмигельського І.В., Руденко В.В.
За участю секретаря: Ескендерової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальне провадження №12012030240000414 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури міста Лисичанська Луганської області Сичова В.М. та засудженого ОСОБА_2 відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з освітою 03 класи, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 10.02.2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,
обвинуваченого за ч.1 ст.296 КК України,_
За участю прокурора: Тимошевської Л.В.
потерпілого: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_2
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 12.03.2013р. ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.296 КК України до 03 років обмеження волі.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України, до покарання призначеного по даному вироку, з урахуванням переводу призначеного покарання у виді обмеження волі строком на три роки у позбавлення волі строком на один рік і шість місяців, частково приєднано не відбуте покарання, за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2012 року, у виді 01 року 07 місяців позбавлення волі і призначено ОСОБА_5 остаточне покарання, за сукупністю вироків - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор прокуратури міста Лисичанська Луганської області звернувся до апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про зміну вироку в частині місця відбування покарання, в іншій частині вирок не оскаржується.
Не погодившись з вироком суду ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, як наслідок неправильну кваліфікацію його діянь, просить апеляційний суд Луганської області змінити вирок суду першої інстанції, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.296 КК Україна на ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у виді штрафу із застосуванням вимог ст.69 КК України, т.я. тілесні ушкодження він причинив обвинуваченому на грунті особистих неприязних стосунків, громадського порядку не порушував.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Лисичанска Сичова В.М. і не підтримала скаргу обвинуваченого, обвинуваченого і його захисника, які підтримали скаргу обвинуваченого, потерпілого, який не підтримав скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, допитавши потерпілого та обвинуваченого та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 підлягає такожчастковому задоволенню, з наступних підстав.
Вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 12 березня 2013 року, близько 19 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля Центрального ринку міста Лисичанська, звернувся з проханням до раніше незнайомого йому ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, підвезти його до будинку АДРЕСА_1, з обіцянкою оплати вартості проїзду. Після того як ОСОБА_3, погодившись на прохання засудженого, відвіз його до будинку за вказаною адресою, та став просити від ОСОБА_2 оплати вартості проїзду, між ними виникла сварка. Під час сварки засуджений, вийшовши разом з ОСОБА_3 з салону автомобіля та знаходячись на зулиці біля будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, став висловлюватись на адресу ОСОБА_3 грубою нецензурною лайкою, та безпідставно, діючи з особливою зухвалістю, завдав йому удар рукою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забитої рани нижньої губи, ассиметрії обличчя, посттравматичного перелому коронки 1, 2 зубів справа на верхній щелепі, що належить до категорії легких тілесних ушкоджень, які причинили короткочасний розлад здоров'я. Після досягнення засудженим бажаного злочинного результату він самостійно закінчив свої протиправні дії, а ОСОБА_3, сівши в свій автомобіль, поїхав до травмпункту лікарні ім. Тітова міста Лисичанська для надання йому медичної допомоги.
Особлива зухвалість в діях ОСОБА_6 виявилась у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що було поєднане з умисним завданням удару ОСОБА_7 та заподіянні йому легких тілесних ушкоджень.
Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні обвинувачений не заперечував, а підтверджував факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, заперечував факт порушення громадського порядку, потерпілий також пояснював, що обвинувачений причинив йому тілесне ушкодження не бажая оплатити проїзд, ві н ізвозом не займається, нецензурной лайкой ні він, ні засуджений під час сварки не висловлювались, на вулиці нікого не було, і шкода була заподіяна тільки йому.
При ретельному вивченні доказів в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справ, однак, кваліфікуючі дії засудженого, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, допустився помилки.
Так, визнаючи ОСОБА_6 винним у здійсненні хуліганства суд вказав, що особлива зухвалість в діях засудженого виявилась у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що було поєднане з умисним завданням удару потерпілому та заподіяння йому легких тілесних ушкоджень.
На думку апеляційного суду, слід зазначити, що хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок, а діями що грубо порушують громадський порядок, закон визнає тільки такі, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Як видно з обставин справи, дії засудженого не відрізнялись, ні особливою зухвалістю, ні винятковим цинізмом.
Крім того, судом першої інстанції не взятий до уваги мотив злочину, тому що в діях обвинуваченого відсутній мотив явної неповаги до суспільства та порушення громадського порядку, має місце наявний мотив - особиста неприязнь, яка з'явилась під час сварки на грунті не бажання обвинуваченого оплатити проїзд на автомобілі..
Крім того, умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії засудженого буде правильним кваліфікувати за ч.2 ст.125 - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції був неправильно застосований кримінальний закон, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, що призводить до зміни вироку.
Апеляційний суд при застосуванні вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України враховує вищевикладені обставини, при яких були скоєні кримінальні правопорушення: умисел, мотив, обстановку скоєння злочину, в якості обставин, які пом'якшують покарання суд визнає щире каяття, визнання вини, часткове відшкодування шкоди.
В якості обставин, які обтяжують покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
Виходячи з вищевикладеного апеляційний суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати з ч.1 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України.
Доводи обвинуваченого про можливість застосування вимог ст.69 КК України є необґрунтовані, т.я. обвинуваченим вчинено умисний злочин під час іспитового строку.
Апеляційний суд на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 372, 404-405, 407 КПК України,-
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Лисичанська Луганської області Сичова В.М. - задовольнити частково, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 12 березня 2013 року відносно ОСОБА_2 - змінити, перекваліфікував його дії з ч.1 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України на призначити покарання за ч.2 ст.125 КК України у вигляді 01 року 06 місяців обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.72, 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання призначеного по даному вироку, не відбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2012 року у виді 02-х років 04 місяців позбавлення волі, остаточно призначити покарання за сукупністю вироків - 03 роки 01 місяць позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Головуючий:
Судді: