Справа № 344/4351/13-ц
Провадження № 2/344/3126/13
12 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, який зареєстрований відділом РАГС Івано-Франківського міськвиконкому 11.02.1992 року, актовий запис №158.
В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, посилаючись на те, що вона з відповідачем з квітня 2010 року сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, у них різні погляди та інтереси на життя і сім'ю. На примирення не згідна. Після розірвання шлюбу просила не змінювати прізвище «ОСОБА_1» на дошлюбне.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу, вказавши на відсутність наміру подальшого збереження сім'ї.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.02.1992 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції, сторони зареєстрували шлюб 11.02.1992 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 158 (а.с.4).
Від шлюбу сторони не мають неповнолітніх дітей.
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з відповідачем з квітня 2010 року сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, шлюб існує формально. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.
Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).
В судовому засіданні сторони проти надання їм часу для примирення заперечили, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до наданої в судовому засіданні відповідачем копії Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 20.12.2011 року, він змінив прізвище «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», про що в Книзі реєстрації зміни імені зроблено відповідний актовий запис №184.
За ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем. А тому, клопотання позивача про те, щоб прізвище «ОСОБА_1» при розірванні шлюбу не змінювати на дошлюбне, підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зареєстрований 11.02.1992 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис № 158.
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу прізвище позивачки «ОСОБА_1» не змінювати на дошлюбне.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя: Польська М.В.