Головуючий у 1 інстанції - Лях М.Ю.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
13 червня 2013 року справа №6а/257/21/13
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.,
суддів Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,
секретар Борисова А.А.,
за участі заявника ОСОБА_2,
представника Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у місті Донецьку ради Нагорної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 29 березня 2013 року у справі № 6а/257/21/13 про відмову у зміні способу виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року у справі № 2а-10034/11/0523 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у місті Донецьку ради про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації,
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу одноразової компенсації по втраті годувальника відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на час смерті годувальника.
Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 29 березня 2013 відмовлено у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання вказаної постанови суду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу виконання постанови суду фактично буде зміною резолютивної частини постанови, що є неприпустимим.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу про заміну способу виплати із зобов'язального на стягувальний та стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової компенсації в розмірі 37930 гривень. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що змушений звернутись до суду із заявою внаслідок того, що обраний судом при прийнятті постанови спосіб виконання судового рішення, а саме, зобов'язання відповідача виплатити певну суму грошових коштів не може бути виконаний відповідачем у зв'язку з певними положеннями бюджетного законодавства, а також набранням з 1 січня 2013 року законної сили Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон України № 4901), за положеннями якого належні заявнику за судовим рішенням грошові кошти можливо виплатити лише у разі зазначення про стягнення з державного органу певної суми коштів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
На виконання постанови суду від 24 лютого 2012 року судом першої інстанції 18 квітня 2012 року виданий виконавчий лист № 2а-10034, який позивачем для примусового виконання поданий до відділу ДВС Київського РУЮ у місті Донецьку.
Постановою від 25 травня 2012 року вказаний виконавчий лист державним виконавцем повернутий стягувачу з формулюванням наявної заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, що виключає можливість виконання судового рішення.
Заявник зверталась із відповідною заявою до органів Державної казначейської служби України, але листом від 13.02.2013 року отримала відмову у виплаті їй грошових коштів на виконання вказаної постанови суду у зв'язку з відсутністю в останній формулювання про стягнення з відповідача конкретної суми.
У зв'язку із вказаними обставинами заявниця подала до суду заяву про зміну способу виконання постанови суду із зобов'язувального на стягувальний, самостійно визначивши суму, яка на її думку підлягає стягненню з боржника.
При вирішенні апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Дійсно з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України № 4901, відповідно до статті 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізму виконання судових рішень про зобов'язання державного органу нарахувати та виплатити боржнику певну суму грошових коштів вказаний Закон не містить.
Таким чином, за нормами вказаного Закону судове рішення у відповідних спорах може бути виконано лише при зазначенні судом про стягнення з державного органу конкретної суми грошових коштів.
Виходячи з положень Закону України № 4901 та приписів Порядку затвердженого на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрі України від 3 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства на теперішній час не мають повноважень для виконання судових рішень про зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення про стягнення з державного органу конкретної суми грошових коштів.
Разом з тим постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року відповідач був, зокрема, зобов'язаний і нарахувати позивачу суму одноразової компенсації, але доказів щодо виконання постанови суду в цій частині заявником суду не надано.
Разом з тим, нарахування конкретної суми грошових коштів, яка підлягає виплаті, відноситься до компетенції саме управлінь праці та соціального захисту населення і суд не може підміняти собою діючі державні органи.
За таких обставин за відсутності даних щодо нарахування боржником заявниці одноразової компенсації, тобто виконання в цій частині постанови суду, та відсутності у суду повноважень щодо самостійного нарахування такої суми, колегія суддів вважає, що заявником передчасно подано заяву про зміну способу виконання судового рішення, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Колегія суддів вважає, що зазначена ухвала не є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та не може бути оскаржена в касаційному порядку, оскільки зміна способу виконання судового рішення згідно положень Розділу V КАС України відноситься до процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, і не є стадією провадження у справі, яке згідно Розділів III та IV КАС України складається зі стадій провадження в суді першої інстанції та перегляду судових рішень.
Повний текст складений 14 червня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 199, 202, 204-206, 211, 254, 263 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 29 березня 2013 року у справі № 6а/257/21/13 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.Ю.Чумак
судді Д.В.Ляшенко
Л.В.Ястребова