Головуючий у 1 інстанції - Лоборчук О.О.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
12 червня 2013 року справа №407/1199/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Антрацитівської міської ради Луганської області, третя особа - ОСОБА_3, про скасування рішень ради, -
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила скасувати рішення Антрацитівської міської ради від 15 лютого 2013 року № 33/52 «Про результати розгляду земельних спорів» та від 13.12.2055 року № 37/9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міськраді по спірним питанням суміжного землекористування».
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що, вона тривалий час користується земельною ділянкою в границях, які були установлені за фактичним використанням у попереднього власника, тому вважає, що має право на закріплення рішенням ради цієї ділянки в таких розмірах.
Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній наполягає на правомірності своїх дій і зазначає, що протокол комісії по розгляду земельних спорів не є рішенням органу місцевого самоврядування, а остаточним етапом розгляду земельного спору є затвердження протоколу комісії рішенням ради, тому наполягає, що спірне рішення прийнято в межах компетенції, на підставі та у спосіб, що передбачені законами України.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29.11.1989р. у приватній власності позивачки ОСОБА_2 перебуває житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, розмір якої невстановлений, тобто, границі земельної ділянки визначені по фактичному користуванню .
Рішенням Антрацитівської міської ради від 13.12.2005р. було затверджено протокол узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування, внаслідок чого встановлені межі земельних ділянок позивачки та її сусіда ОСОБА_3 , при цьому, з висновком комісії не були згодні обидва землекористувача.
19.11.2012 року комісією з розгляду земельних спорів Антрацитівської міської ради за заявою позивачки було обстежено земельну ділянку, на якій розташовано її домоволодіння, і складено акт обстеження меж земельної ділянки, при цьому зроблено висновок про неможливість встановлення меж земельних ділянок за фактичним користуванням у зв»язку з наявністю суперечок між землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо фактичних меж.
Рішенням Антрацитівської ради від 15.02.2013р. №33/52 ОСОБА_2 відмовлено у встановленні суміжної межі між спірними земельними ділянками у зв»язку з неможливістю її встановлення.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань у галузі земельних відносин належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Антрацитівською міською радою у спірних правовідносинах дотримано вимоги земельного законодавства, зокрема, статті 107 Земельного кодексу України, якою передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування , їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 статті 2 КАС України установлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах наданих повноважень, з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, безсторонньо і добросовісно.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На погляд судової колегії, відповідач довів суду правомірність своїх дій, в той час, як позивачка свої доводи належним чином не довела.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається..
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 22 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Антрацитівської міської ради Луганської області про скасування рішень ради - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: Л.В.Губська
Судді: Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко