10 червня 2013 р. Справа № 2а/0470/11414/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріЛісна А.М.
за участю представників:
від позивача: від відповідача №1: від відповідача №2: від відповідача №3 ОСОБА_3; не з'явився (належ. повідомл.); не з'явився (належ. повідомл.); не з'явився (належ. повідомл.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, заступника голови Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська Бібік М.М., управління Державного казначейства України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди
12 вересня 2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із адміністративним позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська; заступника голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ Бібіка М.М.; управління державного казначейства України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просить суд:
- зобов'язати Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська надати, а саме надіслати йому поштою, належним чином завірену копію акту від 30.05.2011 року, складеного трійкою працівників Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, а саме: в.о. керівника апарату суду Флімоновою О.М., секретарем суду Шаповал П.Ю., помічником судді Майна Г.Є., про те, що найменування справи в технічному записі на ком пакт-диску, долученому до справи №4с-23/11 помилково зазначено як "№2-2851/11 за позовом АК БРС "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 про звернення стягнення" та інше;
- відшкодувати йому судові витрати;
- відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі п'ятисот гривень;
- визнати протиправними діями заступника голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Бібік М.М. про неправомірну відмову у надісланні йому поштою належним чином завірену копію акту від 30.05.2011 року, складеного трійкою працівників Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, а саме: в.о. керівника апарату суду Філімоновою О.М., секретарем суду Шаповал П.Ю., помічником судді Майна Г.Є., про те, що найменування справи в технічному записі на ком пакт-диску, долученому до справи №4с-23/11 помилково зазначено як " 2-2851/11 за позовом АК БРС "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7 про звернення стягнення та інше.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ним 12.07.2011 року подано запит на інформацію голові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з проханням надіслати поштою належним чином завірену копію акту від 30.05.2011 року. За вих. №15/7370/11 від 19.07.2011 року йому надійшло повідомлення з підписом Бібіка М.М. з відмовою у наданні запитуваної інформації з підстави, що видача судом копій матеріалів справи і надіслання їх поштою не передбачено діючим цивільно-процесуальним законодавстом. Позивач вважає, що право на на надіслання акту від 30.05.2011 року передбачено Законом України «Про інформацію», і не заборонено, не обмежено жодним законом.
Ухвалою суду від 13.09.2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №2а/0470/11414/11 за позовною заявою ОСОБА_3 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська; заступника голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ Бібіка М.М.; управління державного казначейства України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 року скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11.04.2013 року адміністративна справа №2а/0470/11414/11 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та наказу голови суду від 25.03.2013 року №20-з розпорядженням №44д від 11.04.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №2а/0470/11414/11.
Ухвалою суду від 15.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/11414/11 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2013 року.
У зв'язку із знаходженням головуючого у справі судді на лікарняному судове засідання призначене на 30.04.2013 року відкладено на 21.05.2013 року.
В судовому засіданні позивач надав суду заяви про відвід судді Ніколайчук С.В. та секретаря судового засідання Бринза О.В. на підставі п.4 ч.1 ст. 27 КАС України, які обґрунтовані тим, що у нього виникають сумніви в неупередженості та об'єктивності цих осіб.
Ухвалою суду від 21.05.2013 року у задоволені заяв ОСОБА_3 про відвід судді Ніколайчук С.В. та секретаря судового засідання Бринза О.В. відмовлено.
Судовий розгляд справи відкладено на 27.05.2013 року.
24.05.2013 року до суду надійшло клопотання заступника голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Аналогічне клопотання надійшло від голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
До клопотань долучено доказ, який витребувався судом - копія акту від 30.05.2011 року.
27.05.2013 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи №2а/0470/11414/1, яка задоволена судом.
Судовий розгляд справи відкладено на 03.06.2013 року.
03.06.2013 року до суду надійшло клопотання управління державного казначейства України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про розгляд справи за відсутності управління.
В судовому засіданні 03.06.2013 року позивач повторно подав заяву про відвід судді Ніколайчук С.В. на підставі п. 2 та п.4 ч.1 ст. 27 КАС України.
Ухвалою суду від 03.06.2013 року у задоволені заяви ОСОБА_3 про відвід судді Ніколайчук С.В. відмовлено.
Крім того, ухвалою суду від 03.06.2013 року за усним клопотанням позивача витребувано від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська копію запита ОСОБА_3 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (вх. №28197 від 12.07.2011 року) та судовий розгляд справи відкладено на10.06.2013 року.
Позивача у судовому засіданні 10.06.2013 року позов підтримав у повному обсязі.
Щодо усного клопотання про обов'язкову явку відповідачів та застосування судом приводу останніх у судове засідання, якщо такі особи не будуть з'являтись до суду, то дане клопотання є безпідставне та відхилене судом, оскільки відповідачі надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі, просили в позові відмовити, а також надати суду усі витребувані від них судом докази.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Заслухавши присутнього позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
12 липня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою запитом на інформацію, в якій просить повідомити йому прізвище та ім'я помічника судді Чулініна Д.Г.; надіслати йому поштою належним чином завірену копію акту від 30.05.2011 року, складеного трійкою працівників Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, а саме в.о. керівника апарату суду Філімоновою О.М., секретарем суду Шаповал П.Ю., помічником судді Майна Г.Є., про те, що найменування справи в технічному записі на ком пакт-диску, долученому до справи №4с-23/11 помилково зазначено «№2-2851/11» за позовом АК БРС «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення та інше.
В.о. голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Бібік М.М. надано відповідь №1.5/7370/11-вих від 19.07.2011 року на зпит за вх.. 28197 від 12.07.2011 року, в якому зазначено, що помічник судді Чулініна Д.Г. - Майна Ганна Євгеніївна; щодо надіслання копій документів по справі 4с-23/11 повідомлено, що видача судом копій матеріалів справи і надсилання їх поштою не передбачено діючим цивільно-процесуальним законодавством.
Вищевказані факти позивачем не заперечуються.
Однак, не погоджуючись з такою відповіддю позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Таким чином, заявлені позовні вимоги належать до адміністративної юрисдикції.
Згідно ж ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно ж ст. 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно ст.11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто крім випадків, передбачених законом.
Право особи на отримання інформації, порядок отримання інформації з матеріалів судової справи встановлюється відповідним процесуальним законом та підзаконними нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
З наведеного вбачається, що особа має право ознайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги тощо. Проте, право на отримання копій документів, долучених до справи, поштою, за винятком рішень, ухвал, цією нормою не передбачено.
Право одержання позивачем копії будь-якого документа, долученого до справи, не заперечується, однак, порядок та форма його одержання нормативно-правовими актами встановлена інша, ніж того вимагає позивач у своїй заяві та позові.
Так, пунктом 23.2 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27.06.2006 р. (далі - Інструкція), встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з матеріалами цивільних, адміністративних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.
Копії документів, долучених до справи (матеріалів кримінального провадження), завірені гербовою печаткою суду копії судових рішень, що набрали законної сили, та письмові довідки у справах (матеріалах кримінального провадження) видаються працівниками апарату суду або архіваріусами за письмовою заявою відповідно до процесуального законодавства після реєстрації копій у журналі видачі копій судових документів (додаток 57) та, в разі потреби, після сплати судового збору. (пункт 23.6).
З аналізу наведеної Інструкції вбачається, що апаратом суду можуть видаватись копії документів, долучених до справи. При цьому, визначальним є те, що такі дії вчиняються тільки відповідно до процесуального законодавства.
Отже, при застосуванні даних норм необхідно враховувати, що Інструкція встановлює загальні правила ведення судового діловодства в районних, районних у містах, міських, міськрайонних судах, військових судах гарнізонів (далі - суди) і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до відправлення або передавання в архів, звернення до виконання судових рішень.
Водночас, доречним є зазначити, що згідно статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Таким чином, враховуючи, що Інструкція є загальною для всіх категорій справ та видів провадження (кримінального, цивільного, адміністративного), то зазначені в ній положення включають вимоги як кримінально-процесуального так і цивільно-процесуального законодавства.
Суд відзначає, що акт, який позивач просить надіслати йому поштою, не є процесуальним судовим документом, які надсилаються сторонам засобами поштового зв'язку, а є документом у справі, отримати який позивач може відповідно та в порядку процесуального законодавства, про що зазначено вище.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд дійшов висновку, про відсутність підстав у відповідача виконувати вимоги, які не передбачені законодавством України та виходять за обсяг наданих йому повноважень.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Мотивація та докази, на які посилається позивач у позовній заяві не дають суду підстав для постановлення висновків, які б підтверджували доводи останнього.
За таких обставин, відповідач №2 правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про надання поштою акту від 30.05.2011 року.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що наявні у справі акт від 30.05.2013 року та його запит від 12.07.2011 року, які на його клопотання вимагались судом, не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки він вимагав долучити до справи оригінали цих документів, а відповідачі надали їх завірені копії.
З ухвал суду від 15.03.13р. та 03.06.13р., якими витребовувались акт та запит, вбачається, що суд просив відповідачів надати копії цих документів, а не оригінали.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено в судових засіданнях, факт надіслання до Бабушкніського районного суду м.Дніпропетровська запиту позивач вх.№28197 від 12.07.11 року не заперечується.
Щодо позовних вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 500 грн. суд зазначає наступне:
відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно вимог п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 зазначеної постанови встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач не надав належних та допустимих доказів заподіяння відповідачем моральної шкоди, зокрема, доказів заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат нематеріального характеру.
Також відсутні і документальні обґрунтування суми моральної шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким у даному випадку є відповідач, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, заступника голови Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська Бібік М.М., управління Державного казначейства України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14 червня 2013 року
Суддя С.В. Ніколайчук