06 червня 2013 року Справа № 30823/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Затолочного В.С., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року в справі за позовом Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-
04.06.2010р. Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі ДВС) звернувся з позовом до ОСОБА_2 з вимогою тимчасово обмежити її у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань покладених на відповідача рішенням суду. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що на виконанні в ДВС перебуває заведене виконавче провадження №63 від 31.10.2008р. про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 боргу на загальну суму 141565,47 грн. На підставі поступлених судових наказів 31.10.2008р. державним виконавцем винесенні постанови про відкриття виконавчих провадженнь з одначасним накладенням арешту на все майно боржника, та надано останьому термін для добровільного виконання рішень до 07.11.2008р. Боржник покладених на нього рішенням суду зобов'язань щодо сплати боргу не виконує. Вжиті ДВС заходи, щодо виконання зобов'язання за рішенням суду не дали позитивного результату. Позивач зазначає, що в ході виконання вищезгаданого виконавчого провадження стягувачем - ОСОБА_1 висловлено побоювання щодо ускладнення виконання рішення суду в зв'язку із наявністю відомостей про боржника- ОСОБА_2 виїхати за межі України. Відповідно до Закону України «Про виконавче проваження» та у зв'язку із зверненням стягувача, ДВС просить суд тимчасово обмежити боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2010р. провадження в справі закрито. Ухвала мотивавана тим, що оскільки, законом не встановлено випадків, у яких суб'єкт владних повноважень, орган ДВС, звертається з позовом до фізичної особи про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до адміністративного суду, то за суб'єктним складом сторін та предметом спору справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ДВС його оскаржили. Вважають, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляціних скаргах зазначають, що за наслідками розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства, судом цієї інстанції прийнято рішення про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Господарським судом Тернопільської області на подання ДВС щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 повідомлено, що даний спір не відноситься до компетенції господарських судів. Посилаючись на вищенаведене апелянти стверджують, що даний спір має розлядатися то суті адміністративним судом. Просять скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України); якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
Повноваження державного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження визначені ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», якою не передбачено право органів державної виконавчої служби на звернення до суду із позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст.17 КАС України. Згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.104 КАС України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Вказані положення КАС України кореспондуються з положенням п.5 ч.4 ст.50 цього ж Кодексу, відповідно до якої відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, право органів ДВС на звернення з позовом до суду про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України не передбачено нормами адміністративним судочинством.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вимоги позивача не регламентовані нормами КАС України, що виключає можливість вирішення позовних вимог ДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя В.С. Затолочний
Суддя О.І. Мікула