33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" червня 2013 р. Справа № 903/203/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання: Ткач Ю.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2013 р. у справі №903/203/13-г
за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» (м. Київ)
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (м. Луцьк)
про про стягнення боргу та штрафних санкцій в сумі 93289,82 грн.
За участю представників сторін:
Позивача - не з»явився
Відповідача - Козлюк З.Р. - за довіреністю №2575/06-03 від12.12.12 р.
Бальбуга В.П. - за довіреністю №2590/06-03 від 12.12.12 р.
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.04.13 р. у справі №903/203/13-г (суддя Слупко В.Л.) позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ до публічного акціонерного товариства «Волиньгаз» м. Луцьк про стягнення 93289,82 грн. - задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Волиньгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 93289грн.82коп., в т.ч. 78678грн.84коп. основного боргу, 6038грн.13коп. пені, 3540грн.55коп. інфляційних втрат та 5032грн.30коп. - 3% річних, а також 1866грн.05коп. витрат по судовому збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк. справи 54-57).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство «Волиньгаз» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що в позовній заяві позивач посилається на договір поставки природного газу № 06/10-639 від 20.08.2010 року, укладений між ДК «Газ України» НАК «Нафтобаз України» та ПАТ «Волиньгаз».
Також звертає увагу суду, що газ, який був поставлений за даним договором це є газ для потреб промисловості, який був спожитий в грудні 2009 року. 31 грудня 2008 року між ПАТ „Волиньгаз" та КП „Луцькводоканал", був укладений договір на транспортування природного газу № КП-327-09. Постачальником природного газу для КП „Луцькводоканал" був ЗАТ „Укрнадраресурс". ПАТ„Волиньгаз" протранспортувало в грудні 2009 року об'єм газу в обсязі - 40, 606 тис. м. куб. Проте, в зв'язку з тим, що ЗАТ „Укрнадраресурс" закрило лише обсяг газу в розмірі 10,000 тис. м. куб. ПАТ „Волиньгаз" , протранспортувало більший об'єм газу. Таким чином в товаристві виникло розбалансування газу. З метою закриття розбалансування газу, що виникло в грудні 2009 року ПАТ „Волиньгаз" та ДК „Газ України" „НАК „Нафтогаз Укрїни" уклали договір поставки природного газу 20 серпня 2010 року № 06/10-639, що і є предметом спору по даній справі.
Заборгованість, яка виникла згідно договору № 06/10-639 від 20.08.2010 року в сумі 78 678,84 грн., на даний час списана ПАТ „Волиньгаз" на підставі Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319-УІ. (далі Закон №3319).
Згідно ст. 2 Закону № 3319 на умовах визначених цим законом підлягають списанню :
- заборгованість за природний газ суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, що обліковувалась станом на 01.01.2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом.
08.08.2011 року відповідно до Закону № 3319 Кабінетом Міністрів України постановою № 894 від 08.08.2011 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.
05.09.2011 року з метою виконання Закону № 3319 відповідно до вимог Порядку списання заборгованості на природний газ та електричну енергію, наказом № 178 «ПАТ «Волиньгаз» утворено Комісію з питань списання заборгованості за природний газ.
З огляду на це, комісією ПАТ «Волиньгаз» складено Протокол № 24 від 06.09.2011 року щодо погодження списання заборгованості відповідно до Закону України № 3319, згідно додатку до якого визначено Перелік заборгованості, яка підлягає списанню, а саме: загальна сума 78 678,84 грн., згідно договору № 06/10-639 від 20.08.2010 року.
Крім цього апелянт зазначає, що 06.09.2011 року товариством було належним чином повідомлено ДК „Газ України" про суми списаної заборгованості, а саме надіслано на адресу ДК „Газ України" інформацію про списання основного боргу за договором -78 678,84 грн. Ніяких заперечень зі сторони ДК „Газ України" на адресу товариства не надходило.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Позовна давність обчислюється з дня коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.
Відповідно до ч. 3. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З позовної заяви ДК „Газ України" „НАК „Нафтогаз Укрїни" № 31/10-965 від 25.02.13р. вбачається, що позивач здійснив розрахунок пені за період з 07.01.2011р. по 07.07.2011р., тобто пропустивши строк спеціальної позовної давності щодо стягнення пені.
В зв'язку з наведеним вище товариство просить застосувати позовну давність щодо стягнення пені.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/203/13-г від 23.05.2013р. апеляційну скаргу ПАТ «Волиньгаз» прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 11.06.2013р. (арк. справи 64).
У судове засідання апеляційної інстанції 11.06.2013 р. представники апелянта з»явилися, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримали.
Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не представив, свого представника у судове засідання не направив, а оскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2013 року справі № 903/203/13-г явка представників сторін не визнавалась обов»язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
20.08.2010р. між ДК "Газ України" та ВАТ"Волиньгаз" було укладено договір №06/10-639 згідно умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу газ для промислових підприємств з ресурсу грудня 2009 року в обсязі 30,606 тис.куб.м. приймання - передача якого оформляється двохстороннім актом(пункти 2.1,3.1 договору), ціну газу для оплати сторони визначили в розмірі 2570грн.70коп.(з ПДВ) за 1000 куб.м.(п.4.1 договору).
Відповідно до п.5.1. договору відповідач зобов'язався провести безготівковий розрахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадку несвоєчасної оплати(п.6.1 договору) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Крім того, пунктом 6.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності по стягненню неустойки становить 3 роки, що відповідає нормі ч.1 ст.259 ЦК України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно підписаного 31.12.2010р. сторонами акта прийому-передачі природного газу (а.с.9) позивач на виконання умов договору №06/10-639 від 20.08.2010р. передав відповідачу 30,606 тис. м. куб. газу на загальну суму 78678грн.84коп. (разом з ПДВ).
Однак відповідач в порушення умов договору оплату не провів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.526 ЦК України.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання основного зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, якщо це встановлено в договорі.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що відповідач не виконав у встановлений договором строк грошове зобов'язання перед ДК "Газ України" в сумі 78678грн.84коп., а тому нарахування пені в сумі 6038грн.13коп. за період з 07.01.2011р. по 07.07.2011р., інфляційних втрат в сумі 3540грн.55коп. та 5032грн.30коп. - 3% річних за період прострочення з 07.01.2011р. по 25.02.2013р. є правомірним і вказані суми підлягають стягненню разом з основним боргом.
Твердження відповідача про те, що заборгованість, яка виникла згідно договору №06/10-639 від 20.08.2010р. підлягала списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-VI, оскільки газ поставлявся з ресурсу грудня 2009р., є безпідставним в зв'язку з таким:
Згідно ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12.05.2011 року його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз"та ДП "Енергоринок".
За змістом статті 2 Закону № 3319 підлягає списанню:
- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;
- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону №3319 постановою № 894 від 08.08.2011 р. було затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, відповідно до п.5 якого учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004р. №112, затверджено Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах (затверджене в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. за №287/8886), дія якого поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, які транспортують газ ГРМ та постачають його споживачам на підставі договорів і мають відповідні ліцензії (далі-Підприємство).
Згідно вказаного Положення (пункти 2.1, 2.2, 2.4, 2.5) щомісячні обсяги розбалансування газу визначаються Підприємством як різниця між обсягами надходження газу до ГРМ через газорозподільні станції та/або пункти вимірювання витрат газу і сумою обсягів природного газу, фактично реалізованих споживачам, обсягів виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат газу, а також обсягів газу, використаних на власні потреби Підприємства та переданих іншим Підприємствам. Такий показник має нульове або додатне значення (негативне розбалансування). Під час складання балансу надходження та розподілу газу за звітний місяць Підприємства визначають (розраховують) обсяги розбалансування газу на підставі, зокрема, звітних даних про фактичні обсяги використання газу на власні потреби Підприємств, звітних даних про фактичні обсяги природного газу, передані іншим Підприємствам. Для компенсації обсягів негативного розбалансування газу Підприємство у місяці, в якому вони утворилися, закуповує ці обсяги газу у ДК "Газ України" з ресурсів НАК "Нафтогаз України" на підставі договорів. Договори поставки природного газу для компенсації обсягів негативного розбалансування газу в газорозподільних мережах Підприємств (далі - договори) укладаються між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України", а також між ДК "Газ України" та Підприємством на рік у межах обсягів природного газу, що не перевищують обсяги такого розбалансування газу у Підприємств за попередній рік.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що борг ПАТ "Волиньгаз" перед позивачем в сумі 78678грн.84коп. згідно умов укладеного договору №06/10-639 виник 07.01.2011р., відповідно він не міг існувати, тим більше обліковуватись станом на 01.01.2010р., а тому у відповідача не було жодних правових підстав для списання боргу перед ДК "Газ України" в сумі 78678грн.84коп., в зв'язку з чим суд не приймає до уваги протокол відповідача №24 від 06.09.2011р.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу відповідача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.