"11" червня 2013 р. Справа № 917/293/13-г
Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,
при секретарі Ткаченко Н.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Салівон В.І.- за довіреністю від 27.11.2012р. №02/27;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Експортер", м. Кременчук (вх.№1535П/2)
на рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р.
у справі № 917/293/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук,
до відповідача: Приватного підприємства "Експортер", м. Кременчук,
про стягнення 370000,00 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі № 917/293/13-г (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю; стягнуто з ПП «Експортер» на користь ПАТ «Автокразбанк» заборгованість за кредитним договором від 25.04.2007р. №27 в сумі 25021,90 доларів США, що за курсом НБУ становить 200000,00грн., та заборгованість за кредитним договором від 05.08.2008р. №41 в сумі 21268,61 доларів США, що за курсом НБУ становить 170000,00 грн., а всього 370000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7400,00 грн. Рішення суду з посиланням на ст.ст. 173,174,193ГК України, ст.ст.508,525-527,1048,1048,1055ЦК України мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення ПП «Експортер» прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 25.04.2007р. №27 та договором про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41, укладеними між ним та ПАТ «Автокразбанк».
Приватне підприємство «Експортер» (відповідач у справі) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі №917/293/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ «Автокразбанк» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що заборгованість ПП «Експортер» перед позивачем, що є предметом позовних вимог, вже стягнута з майнового поручителя Береста В.О., що підтверджується рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.07.2012р. у справі №22ц-/1690/2809/2012. У зв'язку з цим відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції сума боргу стягнута у подвійному розмірі, чим порушено приписи ст. 543ЦК України.
ПАТ «Автокразбанк» (позивач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. При цьому зазначає, що рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.07.2012р. у справі №22ц-/1690/2809/2012, яким позовні вимоги ПАТ «Автокразбанк» до Береста В.О. задоволено і в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 25.04.2007р. №27 та кредитному договору від 05.08.2008р. №41 звернуто стягнення на предмет іпотеки - приміщення двоповерхового магазину загальною площею 617,4кв.м, що знаходиться за адресою: м. Кременчук,вул. В.Бойка, буд.7а., однак вказане рішення не виконане у зв'язку з наявністю арештів на вказане приміщення, накладених Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ, а отже заборгованість за вказаними договорами не стягнута. На думку позивача, ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від виконання ним прийнятих на себе грошових зобов'язань.
Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. у зв'язку з відпустками судді Шевель О.В. та судді Гетьмана Р.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві, та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
25.04.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автокразбанк» (назву якого змінено на ПАТ «Автокразбанк», що підтверджується п.1.1 Статуту ПАТ «Автокразбанк») (банком) та Приватним підприємством «Експортер» (позичальником) укладений кредитний договір №27, пунктом 1.1 якого встановлено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 460000дол. США, на умовах, визначених цим договором (т.1,а.с.21).
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 даного договору кредит надається шляхом сплати платіжних документів позичальника з рахунку №20625010102362 або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник використовує отримані кошти за цільовим призначенням, на купівлю обладнання та устаткування для виробництва склопакетів та поповнення обігових коштів підприємства. Кредит може надаватись частками. Позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 15% річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом 25 число кожного місяця.
Банк має право припинити надання кредиту, без додаткового узгодження з позичальником (п.1.7 договору).
Згідно з п.п.3.6,3.7 вказаного договору погашення кредиту позичальником здійснюється з поточного рахунку або іншого рахунку позичальника платіжними дорученнями або іншим не забороненим чинним законодавством способом, не пізніше строків, указаних у цьому договорі. Відсотки за кредит, нараховані за поточний місяць, позичальник сплачує щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця.
У п.5.3 даного договору зазначено, що погашення кредиту позичальником здійснюється не пізніше строків, вказаних в п.1.2 цього договору.
25.04.2007р., 08.10.2007р., 14.12.2007р., 28.12.2007р., 28.01.2008р., 07.02.2008р., 24.04.2008р., 26.08.2008р., 27.02.2009р., 30.09.2009р., 06.11.2009р., 25.02.2010р., 20.04.2010р., 26.05.2010р., 02.07.2010р., 03.08.2010р. між сторонами кредитного договору №27 укладались додаткові угоди, відповідно, №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12,№13,№14,№15,№16 (т.1,а.с.24-40).
За умовами вказаних додаткових угод збільшувався та зменшувався розмір відновлювальної кредитної лінії, розмір процентної ставки, строк дії договору.
Пунктом 1 додаткової угоди від 26.08.2008р. №8 до кредитного договору від 25.04.2007р. №27 викладено п.1.1 та п.1.4 договору №27 у наступній редакції: « 1.1. Банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 460000дол. США, на умовах, визначених цим договором»; « 1.4. Позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 15% річних у валюті (долар США) та 22% річних у валюті (українська гривня), відповідно нарахованим відсоткам. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на 25 число кожного місяця, окремо за кожним з видів валют, у відповідності до залишку заборгованості на позичковому рахунку по кожній валюті» (т.1,а.с.32).
У п.1 додаткового договору від 03.08.2010р. №16 сторони дійшли згоди внести зміни в договір від 25.04.2007р. №27 та викласти п.1.2 договору в наступній редакції: « 1.2Кредит надається на строк до 29.10.2010р. включно».
05.08.2008р. між ПАТ «Автокразбанк» (банком) та ПП «Експортер» (позичальником) укладений договір про кредитну лінію №41, п.1.1 якого встановлено, що банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної «відкличної» мультивалютної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування у сумі 1000000грн., на умовах, визначених цим договором. Валютами кредиту є українська гривня та долар США.
У п.п.1.2,1.3 договору зазначено, що кредит надається строком до 04.08.2009р. Кредит надається шляхом сплати платіжних документів позичальника з рахунку №20626020102362 або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник використовує отримані кошти за цільовим призначенням на поповнення обігових коштів підприємства.
Згідно п.1.4 вказаного договору позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 23% річних у гривні та 16% річних у доларах США. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця.
Пунктом 1.7 договору встановлено, що банк має право припинити надання кредиту згідно з кредитною лінією, без додаткового узгодження з позичальником (т.1, а.с.8-10).
25.09.2008р., 20.10.2008р., 20.10.2008р., 04.08.2009р., 30.09.2009р., 06.11.2009р. між сторонами кредитного договору №41 укладені додаткові угоди, відповідно, №1, №2, №3, №4, №5, №6 та 25.02.2010р., 26.05.201р. 02.07.2010р., 03.08.2010р. додаткові договори, відповідно, №7, №8, №9, №10/01 (т.І,а.с.11-20).
За умовами п.1 додаткової угоди №2 до договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41 п.1.1 та п.1.4 договору викладено у наступній редакції: « 1.1.Банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної «відкличної» мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 205898 дол. США та 12840000гривень на умовах, зазначених цим договором.»; «п.1.4. Позичальник щомісячно сплачує відсотки за користування кредитом із розрахунку 25% річних у гривні та 16% річних у доларах США. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця.» (т.І, а.с.12).
Додатковою угодою від 20.10.2008р. №3 банком зменшено позичальнику ліміт заборгованості по кредитному договору у вигляді відновлюваної мультивалютної кредитної лінії №41 та викладено п.1.1 договору у наступній редакції: « 1.1.Банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної «відкличної» мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 205898доларів США та 114750гривень на умовах, зазначених цим договором» (т.1,а.с.13).
У п.1 додаткового договору від 03.08.2010р. №10/01 сторони дійшли згоди внести зміни в договір від 05.08.2008р. №41 та викласти п.1.2 договору в наступній редакції: « 1.2. Кредит надається на строк до 29.10.2010р. включно» (т.1, а.с.20).
На виконання умов кредитного договору від 25.04.2007р. №27 та договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. № 41 ПАТ «Автокразбанк» (позивачем у справі) надано ПП «Експортер» (відповідачу у справі) кошти в сумі, відповідно, 205898 доларів США та 460000доларів США, що підтверджується виписками по особовим рахункам ПП «Експортер» №20626020102362 та №20625010102362 (т.1,а.с.41,57).
12.02.2013р. ПАТ «Автокразбанк» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПП «Експортер» заборгованості в сумі 370000грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т.1, а.с.2,3,106,106а).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі № 917/293/13-г позов задоволено повністю з підстав, викладених вище (т.4, а.с.121-132).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по погашенню суми кредиту за кредитним договором від 25.04.2007р. №27 та договором про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41.
Спірні правовідносини сторін виникли з виконання кредитного договору від 25.04.2007р. №27 та договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. і регулюються умовами цих договорів, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджений факт надання позивачем ПАТ «Автокразбанк» кредитів в сумі 205898дол.США та 460000дол. США на підставі, відповідно, договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41 та кредитного договору від 25.04.2007р. №27, про що свідчать виписки по особовому рахунку від 05.02.2013р.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами пунктів 1 додаткової угоди від 03.08.2010р. №10/01 до договору про кредитну лінію від 05.08.2010р. №41 та додаткового договору від 03.08.2010р. №16 до кредитного договору від 25.04.2007р. №27 кредит наданий банком на строк до 29.10.2010р. (т.1,а.с.20,40).
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів виконання кредитного договору від 25.04.2007р. №27 та договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41 щодо повернення кредиту у повному обсязі.
З матеріалів страви та з апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує порушення умов договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41 та кредитного договору від 25.04.2007р. №27 та їх невиконання.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Автокразбанк» в частині стягнення основної суми зобов'язання (тіла кредиту) за кредитним договором від 25.04.2007р. №27 у сумі 200000грн. та договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41 у сумі 1700000грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного подвійного стягнення боргу судом першої інстанції відхиляються судовою колегією Харківського апеляційного господарського суду за безпідставністю з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.07.2012р. у справі №22ц-/1690/2809/2012 за позовом ПАТ «Автокразбанк» до Береста В.О про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Береста В.О. до ПАТ «Автокразбанк» про визнання недійсним договору іпотеки апеляційну скаргу ПАТ «Автокразбанк» задоволено; скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.08.2011р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Автокразбанк» про звернення стягнення та предмет іпотеки та прийнято нове рішення. Позовні вимоги ПАТ «Автокразбанк» задоволено; в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 25.04. 2007р. №27 в розмірі 4 797 756,00 грн., а саме: заборгованості за кредитом - 3 639 336грн., несплачених відсотків в сумі 645 982,37 грн., пені за прострочення сплати кредиту у сумі 127 626,03 грн., пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 20 878,00 грн., штрафу у розмірі 363 933,60 грн., та заборгованості по кредитному договору від 05.08.2008р. №41 в розмірі 2 167 396,02 грн., а саме: заборгованості за кредитом - 1 628 982,62 грн., несплачених нарахованих відсотків - 308421,07 грн., пені за прострочення кредиту у розмірі 57125,97 грн., пені за прострочення відсотків в сумі 9968,10 грн., штрафу - 162898,26 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки: двоповерховий магазин загальною площею - 617,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук , вул. Вадима Бойка, будинок 7-А та належить Бересту Віктору Олександровичу на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2009р., зареєстрований Комунальним підприємством «Кременчуцьке МБТІ» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за р.№27741977, шляхом надання ПАТ «Автокразбанк» права продажу предмета іпотеки за договором купівлі-продажу іншій особі-покупцю за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (т.1, а.с. 155-159).
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З наведеної норми вбачається, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора з майнового поручителя (іпотекодавця), яке не виконано останнім, не припиняє зобов'язальних відносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань.
Отже, доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки ним не надано доказів виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.07.2012р. у справі №22ц-/1690/2809/2012, а лише факт наявності такого рішення не звільняє відповідача від обов'язку повернути борг (тіло кредиту), який утворився на підставі кредитного договору від 25.04.2007р. №27 та договору про кредитну лінію від 05.08.2008р. №41.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю,у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Експортер» не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013 р. у справі № 917/293/13-г слід залишити без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Приватне підприємство «Експортер».
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Експортер», м. Кременчук залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013 р. у справі № 917/293/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений та підписаний 13.06.2013р.
Головуючий суддя Бородіна Л.І.
Суддя Здоровко Л.М.
Суддя Лакіза В.В.