Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" червня 2013 р.Справа № 922/1574/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя", м.Запоріжжя
до Державного підприємства "Південна залізниця", м.Харків
про стягнення 454706,80 гривень
за участю представників:
позивача - не з"явився
відповідача - Суходубової І.В. (довіреність №423 від 15 травня 2013 року)
Позивач, Іноземне підприємство "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення зі Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 454706,80 гривень, у тому числі, 421188,62 гривень суми основного боргу, 9021,86 гривень суми нарахованої пені, 3436,90 гривень суми 3% річних, 21059,43 гривень суми штрафу. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договорів поставки: №П/НХ-12678/НЮ від 18 квітня 2012 року, №П/НХ-12677/НЮ від 18 квітня 2012 року; №П/НХ-12676/НЮ від 18 квітня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 травня 2013 року.
28 травня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№19280), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірні договори з Позивачем, але вважає, що строк виконання ним обов'язку з оплати товару ще не настав, а тому у Позивача відсутнє право вимагати стягнення заборгованості. Також, у наданому відзиві Відповідач зазначив, що Позивач не надав йому акти приймання-передачі товару та рахунки-фактури за спірними договорами, чим порушив порядок виконання господарського зобов'язання. З урахуванням викладеного, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також, разом з відзивом, Відповідач надав до суду докази сплати 200000,00 гривень боргу.
29 травня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№19483) документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 10 червня 2013 року.
10 червня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№20981) додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких підтримав свою правову позицію та просив суд позов задовольнити повністю. Крім того, надав додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Також, 10 червня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№21056) копії опису поштового вкладення та фіскального чеку, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
У відкритому судовому засіданні 10 червня 2013 року було оголошено перерву до 13 червня 2013 року.
13 червня 2013 року Відповідач надав до суду клопотання (вх.№21873) про долучення до справи виписки з ЄДР юридичних осіб та ФОП, згідно якої, змінена назва Відповідача на Державне підприємство "Південна залізниця" (код 01072609, місцезнаходження: 61052, м.Харків, вул.Червоноармійська,7).
Керуючись ст.25 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за потрібне здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" на Державне підприємство "Південна залізниця".
Позивач в судове засідання 13 червня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у судовому засіданні 13 червня 2013 року проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
18 квітня 2012 між Іноземним підприємством «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя» (Позивач) та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця (Відповідач) було укладено договори поставки №№ П/НХ-12676/НЮ, П/НХ-12677/НЮ та П/НХ- 12678/НЮ (далі - Договори), згідно ідентичних умов яких, Позивач зобов'язався поставити та передати Відпові дачу підшипникову продукцію, відповідно до специфікацій, а Відповідач - здійснити оплату поставленої продукції, на умовах і в термін, передбачені договорами. Ці договори було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
На виконання умов Договорів, Позивач поставив Відповідачу товар, на загальну суму 421188,62 гривень, що підтверджується, наявними у матеріалах справи, видатковими накладними, та не заперечується Відповідачем.
Відповідно до п.4.2. Договорів, покупець оплачує постачальнику кожну партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Відповідно до п.5.1.4. Договорів, датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.
Таким чином, сторони домовились, що датою поставки вважається дата отримання Відповідачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар та підписання акту прийому-передачі товару.
Відповідач стверджує, що перебіг строку визначеного для виконання грошового зобов'язання ще не розпочався, оскільки Позивач не надав йому акти приймання передачі та рахунки фактури на поставлений товар. Це твердження є хибним, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1.2. Договорів, необхідною умовою поставки товару є тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання.
Відповідно до умов спірних Договорів, прийом товару здійснюється на складі Відповідача, а представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару (п.5.1.3. Договорів).
Довіреність №602 від 26 жовтня 2012 року підтверджує одержання відповідачем 1279 шт. підшипників в асортименті.
Таким чином, Відповідач прийняв поставлений товар на своєму складі, претензій щодо якості, кількості, тощо Позивачу не виставляв.
30 січня 2013 року Позивач направив на адресу Відповідача акт звіряння взаємних розрахунків.
15 березня 2013 року Позивач направив відповідачу претензію №437 щодо сплати 421188,62 гривень за поставлений товар, 28312,30 гривень неустойки, 2763,00 гривень 3% річних.
19 березня 2013 Відповідач отримав зазначену претензію (а.с.33).
Позивач надав до суду докази (поштовий чек та опис документів, направлених цінним листом) направлення 31 жовтня 2012 року Відповідачу рахунків, накладних, актів приймання-передавання, згідно умов Договорів, проте доказів отримання перелічених документів Відповідачем, до суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач направляв всю кореспонденцію на адресу Відповідача: м.Харків, вул.Червоноармійська, 7.
Таким чином, твердження Відповідача про те, що Позивач не надав йому документи, що обумовлюють перебіг строку, визначеного для виконання зобов'язання, не відповідає дійсності, оскільки Відповідач ухиляється від підписання відповідних актів приймання-передачі вже отриманого товару.
Оскільки неможливо визначити, коли саме Відповідач отримав направлені йому 31 жовтня 2012 року документи (рахунки, накладні, акти приймання-передавання), то суд приходить до висновку про застосування до цих правовідносин положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку Відповідача почалось з 27 березня 2013 року.
Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірними Договорами належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірними Договорами, на час подання позову до суду, не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 421188,62 гривень, яка до цього часу погашена частково, на суму 200000,00 гривень.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 263 Господарського кодексу України передбачено:
"1. Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
2. Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля.
3. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.
4. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами".
Статтею 264 Господарського кодексу України встановлено:
"1. Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
2. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.
3. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами".
«Положенням о поставках продукції виробничого призначення», затвердженого постановою від 25 липня 1988 року РМ СРСР №888 регулюються відносини між Позивачем і Відповідачем щодо спірних договорів.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити з нього певну грошову суму.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Відповідно до ч.3 ст.212 Цивільного кодексу України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідач надав суду докази часткового погашення боргу за договорами (платіжне доручення №820 від 17 травня 2013 року) у сумі 200000,00 гривень. (а.с.61).
Враховуючи те, що Відповідачем 17 травня 2013 року було сплачено 200000,00 гривень основного боргу, та те, що, відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених до стягнення 200000,00 гривень основного боргу.
Враховуючи, що вказана сума боргу Відповідачем не оспорена, Відповідач надав суду докази лише про часткове погашення боргу в сумі 200000,00 гривень, та не довів суду, що строк оплати ще не настав, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги Позивача щодо стягнення боргу в сумі 221188,62 гривень є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами, та підлягають задоволенню.
Розглянувши позовні вимоги Позивача щодо стягнення 30081,29 гривень неустойки, з яких 9021,86 гривень пені, 21059,43 гривень штрафу, суд, встановив наступне.
Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання чи неналежне виконання. У випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Пунктом 7.3 Договорів сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Судом встановлено, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку Відповідача почалось з 27 березня 2013 року.
Враховуючи, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару у встановлений Договорами строк, нарахована Позивачем пеня в сумі 778,91 гривень підлягає стягненню з Відповідача.
В задоволенні позову в частині стягнення 8242,95 гривень пені слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.
До того ж, у від повідності із вимогами п.66 «Положення о поставках продукції виробничого призначення», затвердженого постановою від 25 липня 1988 року РМ СРСР №888, за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.
Оскільки, це положення чинне на теперішній час, та є частиною спеціального законодавства щодо поставки нерезидентами України, та з матеріалів справи вбачається, що Відповідач ухиляється від оплати продукції, то нарахований штраф в розмірі 5% від суми основного боргу, що становить 21059,43 гривень, є обґрунтованим, підтверджується наданими суду доказами, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги Позивача в сумі 311,56 гривень річних, обґрунтовані і підлягають задоволенню. В задоволенні 3125,34 гривень річних слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача, з вини якого й виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 8866,77 гривень.
Керуючись ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.212, 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (код 01072609, 61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, 7, р/р №26004000016 в ХФ "Експрес- банк", МФО 350716, р/р №26003000128516 в філії AT „Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Іноземного підприємства «Торговий дім «ЄПК-Запоріжжя» (код 35300916, 69600, м.Запо ріжжя, вул.Дімітрова, 52, р/р 26003060184502 у Банку ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Запоріжжя, МФО 313399) 221188,62 гривень боргу, 778,91 гривень пені, 21059,43 гривень 5% штрафу, 311,56 гривень 3% річних, 8866,77 гривень судового збору.
Припинити провадження у справі в частині заявлених до стягнення 200000,00 гривень основного боргу.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8242,95 гривень пені, 3125,34 гривень річних відмовити.
Повне рішення складено 14.06.2013 р.
Суддя Аріт К.В.
Справа №922/1574/13