Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" червня 2013 р.Справа № 922/1614/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальніковой Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (смт. Бабаї, Харківська обл.)
про стягнення 129444,69 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 13.04.2011 р.; угода б/н від 11.04.2013 р.); ОСОБА_1 (особисто)
Позивач, ТОВ "Т.Л. Авто", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за усною домовленістю на поставку відповідачем товару за накладними №ТF-Н0305-009 від 01.11.10 р. та №ТF-Н0328-001 від 02.11.10 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 129444,69 грн., з яких 105762,00 грн. - сума боргу за договором; 6897,67 грн. - 3% річних, 7953,89 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов"язання, 8831,13 грн. - інфляційні збитки. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в розмірі 2588,90 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.13 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду.
Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.05.2013 р.
В судовому засіданні 21.05.2013 р. була оголошена перерва до 28.05.2013 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. було відкладено розгляд справи на 12.06.2013 р. у зв'язку з неявкою відповідача.
10.06.2013 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№21173), в якому він просив зобов'язати посадових осіб ТОВ «Т.Л. Авто» надати до суду оригінали переліку певних документів, для призначення та проведенням ХНПСЄ ім. Бокаріуса документально - бухгалтерської ревізії з окремих питань фінансово - господарської діяльності. А також призначити по справі та провести криміналістичну експертизу документів, у тому числі, запропонував суду викласти питання, які потребують роз'яснення експертами, а саме: яким способом виготовлені бланки накладних №TF- Н0305-009 від 01.11.01 р. та №TF-Н0328-001 від 02.11.10 р.; ОСОБА_1 чи іншою особою виконані написи в графах «Одержав» у наданих на дослідження накладних №TF-Н0305-009 від 01.11.01 р. та №TF-Н0328-001 від 02.11.10 р.; яка послідовності виконання підпису та нанесення відбитків печатки в наданих на дослідження накладних №TF- Н0305-009 від 01.11.01 р. та №TF-Н0328-001 від 02.11.10 р.
Відповідача у відкритому судовому засіданні 12.06.2013 р. наполягав на задоволенні відповідного клопотання.
Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх.№21173 від 10.06.2013 р.) зазначає наступне.
Клопотання про зобов'язання посадових осіб ТОВ «Т.Л.Авто» надати суду оригінали документів не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідачем в порядку ст.38 ГПК України не надано доказів щодо того, які саме обставини справи, предметом якої є стягнення заборгованості, можуть бути встановлені за умови отримання витребуваних документів.
Що стосується клопотання відповідача про призначення документально-бухгалтерської ревізії, суд зауважує на наступному.
В силу положень Закону України «Про судову експертизу» Харківський науково-дослідний інститут ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса є державною спеціалізованою установою - суб'єктом судово-експертної діяльності, та здійснює свою діяльність шляхом проведення судових експертиз. Згідно зі ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Нормами ГПК України не передбачено можливості призначення господарським судом ревізій.
З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про призначення документально-бухгалтерської ревізії не обумовлено вимогами господарського процесуального законодавства, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про призначення комплексної криміналістичної експертизи документів суд зазначає наступне. Відповідно до ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012р. передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Враховуючи викладене, відповідачем не надано доказів, які є взаємно суперечливими, не зазначено обставин, які дійсно потребують спеціальних знань, як це передбачено ст.41 ГПК України для встановлення фактичних даних, що є предметом доказування у даній справі.
Позивач у відкрите судове засідання 12 червня 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач у відкритому судовому засіданні 12 червня 2013 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
За умовами усної домовленості, Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (позивачем) була здійснена поставка певного товару Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідачу) на підставі наступних видаткових накладних (а.с.10-11):
- в/н №TF-Н0305-009 від 01 листопада 2010 року на суму 52313,00 гривень;
- в/н №TF-Н0328-001 від 02 листопада 2010 року на суму 53449,00 гривень.
Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач повинен був розрахуватись з ним за отриманий товар на протязі 30 календарних днів, тобто до 01 грудня 2010 року, але не зробив цього, чим порушив, на думку позивача, строк виконання грошового зобов'язання.
На момент розгляду справи, 22 квітня 2013 року слідчим відділом Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області було розпочато досудове розслідування за кримінальним провадженням №12013220430002046, за ознаками ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, яке було порушено на підставі звернення ОСОБА_1 до органу досудового розслідування за фактом підробки документів співробітником підприємства позивача - ОСОБА_3, який, начебто, скориставшись печаткою відповідача, підробив підпис останнього у спірних накладних.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.4-3, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
Відповідно до п.2.2 постанови №18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з посиланням на п.1 ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 530 ЦК України обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів наявністю усної домовленості між ним та відповідачем на придбання товару згідно видаткових накладних №TF-H0305-009 від 01.11.2010 р. та №TF-H0328-001 від 02.11.2010 р. На підтвердження вказаних обставин позивачем надані суду незасвідчені копії вказаних видаткових накладних. Інших доказів, які б підтверджували виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов'язання, позивачем суду не надано. Також, позивачем на вимогу суду не надано оригіналів вищевказаних видаткових накладних або їх належним чином завірених копій.
Відповідно до п. 2.3 постанови №18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Враховуючи викладене, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності підстав для виконання відповідачем господарського зобов'язання та оплати коштів за вищевказаними накладними.
Крім того, відповідно до ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
ТОВ «Т.Л.Авто» не надано суду доказів пред'явлення в порядку ст.530 ЦК України вимоги про виконання зобов'язання ФО-П ОСОБА_1
З урахуванням викладеного позовні вимоги ТОВ «Т.Л.Авто» про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 105762,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що вимоги про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 три проценти річних у сумі 6897,67 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 7953,89 грн. та інфляційних збитків у сумі 8831,13 грн. є похідними від стягнення суми основного боргу, у їх задоволенні також слід відмовити.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 14.06.2013 р.
Суддя Сальнікова Г.І.