36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.06.2013 р. Справа №917/662/13
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК"
до приватного підприємства "КОМПАНІЯ "ПОЛТАВАЗЕРНОТРЕЙД"
про стягнення 419760 грн. 73 коп. з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог
Суддя Тимошенко К.В.
Представники:
від позивача: Дядько А.С.,
від відповідача: не з"явився
Розглядається позов про стягнення з відповідача 386738 грн. 00 коп. основного боргу, 22357 грн. 32 коп. пені, 1546 грн. 28 коп. інфляційних, 4481 грн. 92 коп. річних.
20.05.2013р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача 386738 грн. 00 коп. основного боргу, 26636 грн. 11 коп. пені, 1047 грн. інфляційних, 5339 грн. 62 коп. річних. (а.с. 73-81).
Надіслання відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї матеріалів підтверджується наданим позивачем описом вкладення та фіскальним чеком пошти (а.с. 101,102).
Згідно статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, отже заява позивача не суперечить чинному законодавству та прийнята судом.
З врахуванням цього розглядається позов про стягнення 386738 грн. 00 коп. основного боргу, 26636 грн. 11 коп. пені, 1047 грн. інфляційних, 5339 грн. 62 коп. річних.
Від позивача 20.05.2013р. надійшло клопотання про витребування від відповідача оригіналу договору поставки №03/10/12-ПМ від 03.10.2012р. (а.с. 111). Зазначений договір витребуваний від відповідача ухвалою суду від 25.04.2013р. (а.с.71) в зв'язку з чим клопотання позивача від 13.05.2013р. задоволенню не підлягає.
Позивач витребувані судом докази надав частково. Представник позивача в засіданні суду 06.06.2013р. повідомив про відсутність у позивача інших доказів у даній справі, крім наданих.
Відповідач відзиву на позов не надав, в засідання суду представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений (а.с.72).
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В засіданні суду відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача 386738 грн. 00 коп. основного боргу за поставлену відповідачу продукцію, 26636 грн. 11 коп. пені, 1047 грн. інфляційних, 5339 грн. 62 коп. річних.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 03.10.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір постачання №03/10/12-ПМ відповідно до якого постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю "УНМАК" (далі - ТОВ "УНМАК") зобов'язується передати у власність покупця - приватного підприємства "КОМПАНІЯ "ПОЛТАВАЗЕРНОТРЕЙД" (далі - ПП "Компанія "ПОЛТАВАЗЕРНОТРЕЙД") продукцію у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку та строки, які встановлені цим договором, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Позивач зазначає, що він поставив відповідачу борошно на суму 611 738 грн. 00 коп. за яке відповідач розрахувався частково в сумі 225 000 грн. 00 коп., заборгованість складає 386 738 грн. 00 коп.
Дослідивши надані у справі докази суд, при вирішенні спору виходить з наступного:
Згідно ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Згідно наданої позивачем копії договору, договір стосується поставки продукції (п.1.1, 1.2, 1.3 договору).
Статтею 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення встановлено, що в договорі повинні обов'язково визначатись номенклатура (асортимент), кількість і якість продукції, строки поставки і ціна, а в довгостроковому договорі - найменування, групова номенклатура (асортимент) і кількість продукції, порядок і строки узгодження і надання специфікації. При відсутності цих умов в договорі він вважається неукладеним.
Надана позивачем копія договору не містить істотних умов договору поставки, зокрема умов щодо кількості, асортименту, строків поставки.
Згідно наданої позивачем копії проекту договору (а.с.11-14) постачальник (ТОВ "УНМАК") зобов'язався поставити приватному підприємству "Компанія "ПОЛТАВАЗЕРНОТРЕЙД" борошно пшеничне в асортименті (п.1.1 договору); асортимент, кількість продукції, ціна, строки поставки кожної партії продукції визначаються згідно двостороннє узгодженої специфікації (п.1.2, п.2.4 договору). Обчислення строку поставки починається з моменту підписання сторонами двосторонньої специфікації (п.2.5 договору). Постачальник (позивач) зобов'язаний здійснити поставку продукції виключно по прийнятому і підтвердженому замовленню у відповідності зі специфікацією (п.2.9 договору); якість продукції повинна відповідати інформації про таку продукцію, зазначену в специфікації (п.3.3 договору).
Надана позивачем копія специфікації (а.с.15) не містить відомостей про найменування продукції, кількість, ціну та строки поставки.
Про наявність інших специфікацій, крім вказаної вище, позивач не повідомив, витребувані судом специфікації не надав, ухвала суду від 11.04.2013р. в цій частині позивачем не виконана і представник позивача в засіданні суду 06.06.2012р. повідомив про відсутність у позивача інших доказів, крім наданих.
Таким чином, кількість, асортимент, строки поставки сторонами не узгоджені.
Згідно ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
В наданій позивачем копії договору істотні умови договору поставки продукції відсутні, отже договір поставки між сторонами не укладений (не відбувся).
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно наданої позивачем копії договору (а.с.11-14), складеного у формі єдиного документа, договір не підписаний позивачем та не скріплений печаткою позивача, що також свідчить про те що договір не укладений.
Таким чином, посилання позивача на укладення з відповідачем договору поставки не обґрунтоване, наданими у справі доказами не підтверджено виникнення між сторонами відносин з поставки продукції.
Позивач в обґрунтування позову також посилається на те, що позивач поставив відповідачу за період з 12.10.2012р. по 13.12.2012р. борошно на загальну суму 611738 грн. 00 коп. за видатковими накладними від 12.10.2012 №340, від 12.10.2012 №335, від 14.102012 №347, від 15.10.2012 №352, від 16.10.2012 №359, від 17.10.2012 №364, від 18.10.2012 №371, від 25.10.2012 №420, від 27.10.2012 №429, від 30.10.2012 №489.
Позивачем надані копії видаткових накладних на вказану у позові суму (а.с. 17-21). Виходячи з наданих позивачем копій накладних, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні 06.06.2013р., накладні засвідчені підписом та печаткою відповідача.
Крім того, позивачем надана копія акту звірки розрахунків (а.с. 16, 90) оригінал якого був наданий для огляду в засіданні суду 06.06.2013р.
Наведені в акті звірки дати поставки, вартість кожної партії та загальна вартість отриманої відповідачем продукції відповідають відомостям, зазначеним у копіях видаткових накладних та у позовній заяві. Акт звірки підписаний представником відповідача та засвідчений печаткою відповідача.
Виходячи з цього суд вважає доведеним факт отримання відповідачем продукції від позивача на суму 611738 грн. 00 коп.
Копії видаткових накладних свідчать про виникнення між сторонами відносин з купівлі-продажу продукції.
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив отриману продукцію в сумі 225000 грн. 00 коп. Відповідач доводи позивача щодо розміру сплаченої суми не спростував, доказів сплати решти суми не надав. Ухвала суду від 11.04.2013р., якою суд зобов'язував відповідача надати докази сплати, не виконана, що свідчить про відсутність у відповідача доказів сплати решти суми.
Таким чином, відповідачем не оплачена отримана ним від позивача продукція в сумі 386738 грн. 00 коп. (611738 грн. 00 коп. - 225000 грн. 00 коп. = 386738 грн. 00 коп.).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Вищий господарський суд України в п. 1 інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. зазначив, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі -продажу, починається з моменту прийняття товару і положення ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
Виходячи з викладеного, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 386738 грн. 00 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 26636 грн. 11 коп.
В обгрунтування вимоги про стягнення пені позивач посилається на п.6.2 договору поставки.
Як зазначалось вище, вказаний позивачем договір поставки не укладений, отже посилання на його умови є безпідставним.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 2 ст.343 ГК України також визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Зазначений позивачем договір поставки не укладений, отже розмір пені сторонами не встановлений.
В зв'язку з цим вимога позивача про стягнення пені необгрунтована і задоволенню не підлягає.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1047 грн. 00 коп. інфляційних та 5339 грн. 62 коп. річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з цього вимога про стягнення річних обґрунтована та підлягає задоволенню повністю.
Вимога позивача про стягнення інфляційних також правомірна, але розмір інфляційних позивачем завищено.
Позивач у заяві про збільшення позовних вимог зазначає що перерахунок позовних вимог у даній заяві ним проведено станом на 25.04.2013р., тоді як у позовній заяві позовні вимоги були розраховані станом на 27.03.2013р. При цьому, виходячи з наведеного у заяві про збільшення позовних вимог розрахунку, позивачем сума інфляції визначена виходячи з індексу інфляції за грудень 2012р. та січень 2013р., а не станом на 25.04.2013р., як вказано в заяві про збільшення позовних вимог.
Як зазначалось вище, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач визначає суму інфляційних не за весь час прострочення, а лише за ту частину періоду прострочення, в якій індекс інфляції перевищував 100%, що суперечить статті 625 ЦК України.
З врахуванням зазначеного вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 772 грн. 32 коп. В решті суми інфляційних позов необґрунтований і задоволенню не підлягає. (При вирішенні спору в цій частині судом врахована практика Вищого господарського суду України та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "КОМПАНІЯ "ПОЛТАВАЗЕРНОТРЕЙД" (36008, Полтавська область, м.Полтава, вул.Комарова, 2-Б, офіс 309-Б, ідентифікаційний код 36864634, р/р 26001010000398 ПАТ "ІнтерКредитБанк", МФО 307424) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул.Шевченка, 75, р/р 26006420580200, банк: ПАТ "УкрСиббанк" м.Запоріжжя, МФО 351005, ідентифікаційний код 35914495) 386738 грн. 00 коп. основного боргу, 772 грн. 32 коп. інфляційних, 5339 грн. 62 коп. річних, 7857 грн. 00 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Тимошенко К.В.
Повне рішення складено 11.06.2013р.