79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.06.13 Справа № 914/1132/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармкосметик», м. Київ
До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів
Про стягнення 7 950,09 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - підприємець
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Торська І.В.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармкосметик» до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7 950,09 грн.
В судових засідання 13.05.2013 року та 21.05.2013 року судом було оглянуто оригінали документів.
Суть спору та причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.
В судовому засіданні 03.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні, а саме просить стягнути з відповідача 7 137,07 грн. - основного боргу, 725,79 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 58,67 грн. - три відсотки річних, 28,58 грн. - інфляційних втрат, а також 15 200,00 грн. - витрати послуг адвоката та судові витрати.
Відповідач щодо позовних вимог заперечив, в обґрунтування свого заперечення посилається на те, що вся отримана продукція від позивача ним оплачена в повному обсязі, а відтак просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з безпідставністю.
В судовому засіданні 03.06.2013 року оголошувалась перерва до 04.06.2013 року.
В продовжене судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні 04.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
13.10.2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (Замовник) відповідно до бланку замовлення замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармкосметик» (Поставщик) продукцію на загальну суму 15 680,00 грн.
Як стверджує позивач, на виконання вище зазначеної заявки відповідач отримав від позивача через транспортну компанію «Ваш час» продукцію загальною вартістю 7 137,05 грн., однак оплати за отриманий товар відповідач так і не провів.
14.11.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про оплату заборгованості, яка повернулась до відправника з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач зазначає, що станом на день розгляду справи у відповідача перед ним є заборгованість в розмірі 7 137,05 грн., яку просить суд стягнути з останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 58,67 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28,58 грн. Крім того, позивачем нараховані проценти за користування чужими коштами в розмірі 725,79 грн.
Відповідач щодо заборгованості заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено та в обґрунтування своїх доводів не подано доказів які б підтверджували, що саме за цю продукцію він не розрахувався. Крім того, відповідачем подано оригінал заявки про переказ коштів від 25.10.2011 року в розмірі 8 722,00 грн. які були передоплатою до часу отримання продукції.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як стверджує позивач, на виконання заявки від 13.10.2011 року відповідач отримав від нього 27.10.2011 року через транспортну компанію «Ваш час» продукцію загальною вартістю 7 137,05 грн., що підтверджується вантажною декларацією КА 5263069 від 26.10.2011 року (а.с.24), однак оплати за отриманий товар відповідач так і не провів.
В матеріалах справи відсутні та сторонами не подано доказів, в яких зазначено строк оплати отриманої продукції, згідно вище зазначеної заявки від 13.10.2011 року.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
14.11.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про оплату заборгованості, яка повернулась до відправника з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», а відтак звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 7 137,05 грн. за отриману продукцію
Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з вантажної декларації КА 5263069 від 26.10.2011 року, яка, як єдиний доказ відправлення товару, подана позивачем в обґрунтування позовних вимог, не зазначено, який саме товар відправляється, в якій кількості та вартості. Крім того, подані позивачем до матеріалів справи, бланк замовлення від 13.10.2011 року та видаткова накладна №РН-0000250 від 13.10.2011 року (яка є первинним бухгалтерським документом) не підписані ФОП ОСОБА_2, а відтак не можуть бути допустими доказами отримання відповідачем товару саме в такому асортименті та за такою ціною і не можуть братися судом до уваги.
В той же час, відповідачем подано оригінал заявки про переказ готівки фізичними особами, яка завірена мокрою печаткою банку і в якій зазначено, що 25.10.2011 року відповідачем здійснено переказ коштів одержувачем яких була Шишанова Людмила Петрівна (яка є комерційним директором ТзОВ «Фармкосметик») в розмірі 8 722,00 грн. за продукцію (а.с.113), яку як зазначає відповідач він отримав в жовтні 2011 року.
Позивач щодо оплати відповідачем за отриманий товар заперечує, однак в матеріалах справи відсутні та представником позивача не подано суду, доказів надіслання відповідачу в жовтні 2011 року будь-якої іншої продукції на суму, яка зазначена в заявці про переказ готівки від 25.10.2011 року.
Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вище наведене, позивачем не подано суду належних доказів, які б підтверджували надіслання відповідачу продукції, яка зазначена в рахунку - фактурі №СФ-0000253 від 13.10.13 р., накладній на внутрішнє переміщення товарів №13/10 від 13.10.2011 року та видатковій накладній №РН-0000250 від 13.10.11 року, оскільки у вантажній декларації КА 5263069 від 26.10.2011 року на яку посилається позивач не зазначено, який саме товар відправляється, в якій кількості та вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 58,67 грн. та інфляційні втрати в розмірі 28,58 грн. Крім того, позивачем нараховані проценти за користування чужими коштами в розмірі 725,79 грн.
Однак, враховуючи те, що позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 7 137,05 грн. не обґрунтовані належними і допустимими доказами, а відтак нараховані позивачем штрафні санкції та витрати послуг адвоката в розмірі 15 200,00 грн. не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.06.2013 року.
Суддя Березяк Н.Є.