06.06.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/1496/2013р. Головуючий
в першій інстанції Гаркуша О.М.
Доповідач апеляційної
інстанції Клочко В.П.
Категорія 19
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Сундукова В.М.,
при секретарі: - Лашкевич Н.О.,
за участю: - представника позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2013 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Приватного нотаріуса Севастопольського міського територіального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів, зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 945/08-827В від 20.08.2008 року, укладений між ним та відповідачем, згідно якого позивач отримав від відповідача кредит у розмірі 123 000,00 доларів США.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач надавши кредит у доларах США порушив норми Цивільного кодексу України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Позивач стверджує, що надання кредиту в іноземній валюті потребує наявність у банку відповідної індивідуальної ліцензії. Також позивач зазначає, що відповідач не попередив про валютні ризики, чим порушив принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, оскільки на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти складав USD = 4,84грн., проте на сьогоднішній день становить - 7,99 грн. Таким чином, позивач підкреслює існування істотної зміни становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором, оскільки з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, у зв'язку з чим, значно погіршився фінансовий стан позивача. Отже, у зв'язку із недійсністю кредитного договору, на думку позивача, і договір іпотеки, укладений у його забезпечення, підлягає визнанню недійсним. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що права позивача при укладенні кредитного договору, порушені не були. При укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долару США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за цим кредитом. Крім того, у позивача сплив строк позовної давності
З данними висновками погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №945/08-827В, відповідно до якого позивач отримав від відповідача кредитні кошти у розмірі 123 000, 00 доларів США, зі сплатою відсотків з розрахунку 14 % річних, строком повернення до 10.08.2023 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20.08.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1859. Відповідного до цього договору позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що твердження позивача щодо відсутності у Банку індивідуальної ліцензії , та як наслідок і відсутність права на проведення операцій (у т.ч. надання кредиту) у іноземній валюті - є необгрунтованими.
Судом першої інстанції було належним чином проведено аналіз норм чинного законодавства (ЗУ «Про банки та банківську діяльність», Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Цивільний кодекс України, Постанова пленуму Вищого Спеціалізованого суду україни з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року.) щодо здійснення валютних операцій та вірно встановлено, що індивідуальна ліцензія на проведення вказаних оперцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. У зв'яку з тим, що на теперішній час вимоги або будь-які обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, що залучаються або надаються резидентами України, чинним законодавством не встановлені, тому і здійснення резидентами операцій по отриманню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України, а правовою підставою для їх здійснення є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операції, отриманої у встановленому порядку.
З матеріалів справи вбачається що 29 червня 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» Національним банком України було видану Банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції (а.с.28-29) та відповідні дозволи на здійснення таких операцій (у т.ч. операцій з готівковою іноземною валютою) (а.с.30-31,32-33).
Колегія суддів також вважає небгрунтованими доводи позовної заяви та апеляційної скарги щодо невідповідності умов договору Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: не попередження споживача щодо валютних ризиків, які він несе під час виконання зобов'язань за цим договором.
Діючим законодавством України не встановлено стабільний курс долару США до національної валюти - гривні.
Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженим постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003 р., встановлено, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно.
Відповідно до ст.36 ЗУ «Про національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Тобто, позивач при укладенні спірного Кредитного договору у доларах США та погодившись на усі умови договору відносно погашення цього кредиту саме у доларах США, повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти до долару США не є незмінним, тому могла передбачити підвищення валютного ризику.
До суду не було надано доказів, що підтверджують ті обставини, що позивач могла вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до кредитного договору №945/08-827В позивач засвідчив особистим підписом, що він ознайомлений та погоджується з умовами данного договору.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для визнання спірного кредитного недійсним відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того колегія суддів вважає вірними висновку суду щодо спливу терміну позовної давності за пред'явленим позовом.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи ті обставини, що кредитний договір та договір іпотеки було укладено 20.08.2008 року, а позовну заву щодо визнання їх недійсними було подано лише 13.03.2013 року , то наявні підстави для визнання пропуску трирічного терміну для звернення до суду.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2013 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.П.Клочко
Судді: Н.Г. Алєєва
В.М. Сундуков