Справа № 116/3176/13-к
Провадження № 1-кп/116/211/13
14.06.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді: Тімофеєвої Г.О.,
при секретарі: Рожаєвій Ю.Г.,
с участю прокурора: Фурмана В.О.,
захисника: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12012130810000440 про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
13.07.2012 року ОСОБА_2, приблизно о 9 годин 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_2 при виїзді з другорядної дороги на головну автодорогу Сімферополь - Євпаторія не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», перед початком руху та зміною напрямком руху не переконався в безпеці свого маневру, не пропустив автомобіль ЗІЛ 441510 р.н. НОМЕР_3 з напівпричепом борошновоз р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, що рухався головною дорогою з боку м. Сімферополя та почав здійснювати маневр повороту ліворуч, в результаті чого допустив зіткнення з даним автомобілем.
В результаті ДТП пасажиру автомобіля «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4, згідно висновку експерта № 432 від 30.10.2012 року заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий перелом 6,7 ребер зліва з розвитком лівостороннього пневмотораксу, садна обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
Згідно висновку експерта № 3/312 від 27.05.2013 року водій автомобіля «Пежо 206» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», а також вимогам п.п. 1.5, 2.3 б.д., п. 10.1 і п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно якими:
1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
2.3.б.д - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, у скоєні злочину щиро покаявся та показав, що він з братом та подругою жінки брата 12.07.2007 року виїхав з м. Київа до м. Севастополя. 13.07.2012 року приблизно о 09 годині при виїзді з дороги Євпаторія - Сімферополь, він на своєму автомобілі зіткнувся з автомобілем, який рухався зліва, як з'ясувалося пізніше по головній дорозі. Знак головної дороги він при здійсненні повороту не помітив. Після зіткнення з автомобілем Зіл ОСОБА_2 потеряв свідомість та нічого не пам'ятає.
Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини, його винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.07.2012 року;
- даними акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 13.07.2012 року;
- даними судово-медичної експертизи № 432 від 30.10.2012 року, згідно висновкам якої ОСОБА_4 заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий перелом 6,7 ребер зліва з розвитком лівостороннього пневмотораксу, садна обличчя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння;
- даними трасологічної експертизи від 17.09.2012 року, згідно висновкам якої автомобіль ПЕЖО, виїжджаючи на нерівнозначний перехрестя з примикаючої другорядної дороги і здійснюючи маневр повороту ліворуч, своєю лівою бічною частиною зіткнувся з передньою частиною автомобіля ЗІЛ, який рухався по головній дорозі, зліва направо по ходу руху автомобіля ПЕЖО;
- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.10.2012 року;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.05.2013 року;
- даними судово-автотехнічної експертизи № 3/312 від 27.05.2013 року, згідно висновкам якої водій автомобіля «Пежо 206» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу», а також вимогам п.п. 1.5, 2.3 б.д., п. 10.1 і п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням показань обвинуваченого, згоди учасників судового провадження, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз'яснено учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи зібрані в ході досудового розслідування і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, виходячи з вимог ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, розмір шкоди, яка завдана внаслідок дій ОСОБА_2 та повне її погашення, з урахуванням думки потерпілого, який у заяві повідомив, що матеріальних та будь-яких інших претензій до ОСОБА_2 не має, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який за місцем праці станом на 02.08.2012 року характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, раніше не судимого.
У відповідності зі ст. 66 КК України в якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає щире розкаяння у вчиненні злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.
У відповідності зі ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд не вбачає.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З урахуванням усіх зазначених обставин суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
При цьому, приймаючи до уваги наявність по справі пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому достатній іспитовий строк та поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки.
У задоволенні цивільного позову по справі відмовити, оскільки обвинуваченим він погашений у повному обсязі, що підтверджується квитанцією, доданою до матеріалів справи.
По справі є речові докази, якими суд вважає необхідним розпорядитися відповідно до ст.100 КПК України.
По справі є судові витрати за проведені трасологічну та судово-автотехнічну експертизи у розмірі 857,24 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави.
Запобіжний захід щодо підсудного суд вважає необхідним залишити у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироку чинності.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 у період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Речові докази по справі - автомобілі «Пежо 206» г.н. НОМЕР_2, Зил г.н. НОМЕР_3 - передати по приналежності власникам.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати за проведення трасологічної та судово-автотехнічної експертизи у розмірі 857,24 грн..
До набранням вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 залишити у вигляді особистого зобов'язання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя