Справа № 213/793/13-ц 22-ц/774/1494/К/13
Справа№213/793/13-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/774/1494/К/13 Макарова Т.Ю.
Категорія - 26 ( ІІІ ) Доповідач - Турік В. П.
Іменем України
11 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Турік В. П.
суддів: Зубакової В. П., ОстапенкоВ.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - Матвеєвої Тетяни Володимирівни,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі, про відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі -ВАТ «ПівдГЗК»), про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання нею професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів. Висновком МСЕК від 25.05.2012 року ОСОБА_2 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15% ХОЗЛ на безстроковий термін.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь 200000грн. за спричинену моральну шкоду.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., а також - на користь держави 114,70 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «ПівдГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України; відсутній обов'язок ВАТ «ПівдГЗК» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу оскільки він є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; позивач добровільно погодилася на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які призвели до втрати нею частини здоров'я.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 05.03.1990 року по 20.01.1994р. працювала машиністом конвеєра дробильної фабрики (ДФ) та з 20.07.1994р по 01.09.2010р оператором пульта керування на ДФ, ДФ № 2, УДТК на ВАТ «Півд.ГЗК».
Працюючи протягом тривалого часу, впродовж 21 року 9 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, позивач отримала професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст.
Висновком МСЕК від 25.05.2012р. року (а.с. 17) позивачу первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності з 14 травня 2012 року безстроково.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 07 лютого 2012 року (а.с. 11-14) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є тривала робота впродовж 21р.9м. в умовах впливу виробничого пилу, яке виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працювала хвора, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ВАТ «Півд.ГЗК» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2012 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необґрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 10 000 гривень до 7 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2013 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 з 10 000 (десяти тисяч) гривень до 7 000 (семи тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: