04.06.2013
Справа № 203/293/13- ц
2/0203/960/2013
(заочне)
04 червня 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.
при секретарі - Науменко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Фахраддін огли до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», ОСОБА_2 Фахраддін огли про визнання недійсним пункту договору поруки , -
10 січня 2013 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», ОСОБА_2 Фахраддін огли про визнання недійсним пункту договору поруки (а.с. 2).
Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що договір поруки №0029rd від 29.07.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» та ОСОБА_2 Фахраддін огли, укладений в іноземній валюті, що суперечить чинному законодавству, так як у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій а також, враховуючи, що грошовою одиницею України є гривня і вона є єдиним законним платіжним засобом на території України, тому просив суд визнати недійсним пункт 1.1 договору поруки №0029rd від 29.07.2008 року, як такий, що не відповідає законним вимогам (а.с. 2).
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд розглядати справу за його відсутності за наявними доказами в матеріалах справи (а.с. 75).
Представник відповідача, Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банка відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, які наявні у ПАТ «Марфін Банк», також просили розглядати справу за відсутності представника відповідача (а.с. 47)
Відповідач, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини не явки суд не повідомив, за таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України (а.с. 29,36,-38,43-46).
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Встановлено, що між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_2 Фахраддін огли було укладено договір поруки №0029rd від 29.07.2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором №00261/RD від 29.07.2008 року, який був укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_1 Фахраддін огли, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 2).
Також судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» має банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції передбачені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а також має дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», що підтверджується копіями банківської ліцензії, дозволу та додатку до дозволу, наявними в матеріалах справи (а.с.52-54).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ст..2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст..5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Щодо вимог підпункту «в» п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк(тобто отримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та приймаючи до уваги, що у ПАТ «Марфін банк» наявна банківська ліцензія та письмовий дозвіл НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті, в тому числі по кредитному договору №00261/RD від 29.07.2008 року, тому його укладання не суперечить вимогам чинного законодавства України. Тобто договір поруки №0029rd від 29.07.2008 року, що був укладений з метою забезпечення виконання кредитного договору №00261/RD від 29.07.2008 року, також укладений згідно вимог чинного законодавства, тому суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 Фахраддін огли у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», ОСОБА_2 Фахраддін огли про визнання недійсним пункту договору поруки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Ф.Ф. Маймур