Справа № 212/1171/13-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1517/К/13 суддя Прихожанов О.В.
Категорія - 26 ( І ) Суддя - доповідач -Турік В.П.
Іменем України
11 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Турік В.П.
суддів - Зубакової В.П.,Остапенко В.О.
при секретарі - Євтодій К.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Некрасова Катерина Олександрівна, -
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі- ПАТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. у зв'язку з втратою стійкої професійної працездатності в розмірі 40 % внаслідок професійного захворювання на виробництві.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, відсутні докази в підтвердження протиправності поведінки відповідача, при цьому позивач, при прийомі на роботу, був під підпис повідомлений про умови праці, а захворівши, продовжував працювати на підприємстві зі шкідливими умовами праці, усвідомлюючи наслідки таких дій.
Крім того, позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, який встановлений ст. 233 КЗпП України.
При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд не врахував практику розгляду аналогічних справ апеляційним судом Дніпропетровської області та позицій, викладених в аналізі практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових відносин, який було проведено Заступником Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ М.П. Пшонкою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, працюючи впродовж 25 років 7 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони і в умовах шуму, що перевищували ГДР, та 23 роки 7 місяців в умовах важкої фізичної праці, 16.06.1980р. по 09.05.1982р., з 23.07.1984р. по 16.09.1994р. підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на шахті «Октябрська» РУ ім.. Комінтерну Об'єднання «Кривбасруда», з 06.06.1996р. по 01.09.2010р. електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування на шахті «Октябрська» Шахтоуправління «Октябрське» Об'єднання «Кривбасруда», ДП КГЖРК та ВАТ «Кривбасзалізрудком», з 01.09.2010р. по 07.12.20102р. підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування у підземному гірничому цеху шахти «Октябрська» ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізружком», отримав професійні захворювання.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 04.09.2012 року у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом - 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.); 2) радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями і больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді дв.плечолопаткового періартрозу ПФС першого-другого ст., остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів ПФС першого-другого ст.; 3) нейросудинна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).
Актом № 12 розслідування хронічного професійного захворювання від 18 вересня 2012 року встановлена причина зазначених професійних захворювань - робота в умовах запиленості повітря робочої зони і в умовах шуму, що перевищували ГДР, та в умовах важкої фізичної праці, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 11.12.2012 року ОСОБА_2 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 40 %, з них: 25% - по радикулопатії, 10%- ХОЗЛ, 5% - туговухість, з наступним переоглядом у грудні 2013 року (а.с. 23).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці встановлено актом № 13 розслідування хронічного професійного захворювання від 27 лютого 2009 року (а.с. 30-31), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу безпідставні.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку тільки на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.
Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві ОСОБА_2 в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди й без висновку МСЕК.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції судової практики щодо розгляду аналогічних справи є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).
Доводи представника відповідача про те, що судом не взято до уваги пропущення позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: