ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2013 року № 826/6006/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес»
до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 р. № 0004642204 в повному обсязі, від 15.04.2013 р. № 0004632204 в повному обсязі та від 15.04.2013 р. № 0004622204 в частині.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 р. № 0004642204 в повному обсязі, від 15.04.2013 р. № 0004632204 в повному обсязі та від 15.04.2013 р. № 0004622204 в частині.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6006/13-а та призначено справу до судового розгляду на 21.05.2013 р.
В судовому засіданні 21.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за № 0004642204 від 15.04.2013 року в повному обсязі; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за № 0004632204 від 15.04.2013 року в повному обсязі; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за № 0004622204 від 15.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 370,00 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 185,00 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 00 коп.);
- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток у сумі 93 555 грн., у тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 93 555 грн., а також вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 375 074 грн., у тому числі за травень 2012 року в сумі 62 370 грн., та грудень 2012 року в сумі 312 704 грн.; та завищення бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів у сумі 26 730 грн. у тому числі за липень 2012 року в сумі 26 730 грн.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було визначено валові витрати та сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум сплачених коштів по правовідносинах із контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками по банківському рахунку, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», та крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем жодними доказами у справі не доведено неможливість виконання таким контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», як то відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності.
Позивач також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та «Торговий дім заводу «Прогрес» з ознаками нікчемності.
Відповідач в судове засідання 21.05.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 21.05.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/6006/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 21.05.2013 р., що був отриманий податковим органом 24.05.2013 р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Так, 24.05.2013 р. відповідачем до канцелярії суду були подані письмові заперечення проти позову, в яких Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва ДПС просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю з огляду на наступне.
На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати), так і податковий кредит.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.
За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки від 01.04.2012 р. № 297 /22.4/31089115, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 93 555 грн., у тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 93 555 грн., а також вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 375 074 грн., у тому числі за травень 2012 року в сумі 62 370 грн., та грудень 2012 року в сумі 312 704 грн.; та завищено бюджетне відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів у сумі 26 730 грн., у тому числі за липень 2012 року в сумі 26 730 грн.
В акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому період позивач мав взаємовідносини з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389), щодо надання останнім на користь позивача послуг з постачання товару: димососа з електродвигуном та двигуна.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 15.04.2013 р. № 0004642204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року на 93 555,00 (дев'яносто три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 23 389,00 (двадцять три тисяча триста вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.);
- від 15.04.2013 р. № 0004622204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375 074,00 (триста сімдесят п'ять тисяч сімдесят чотири) гривні та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 187 537,00 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 00 коп.), в т.ч.: за травень 2012 року на 62 370,00 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 31 185,00(тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та за грудень 2012 року на 312 704,00 (триста дванадцять тисяч сімсот чотири грн. 00 коп.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 156 352,00(сто п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві грн. 00 коп.)
- від 15.04.2013 р. № 0004632204, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок майбутніх платежів) з податку на додану вартість за липень 2012 року на 26 730,00 (двадцять шість тисячі сімсот тридцять грн. 00 коп.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 6 683,00 (шість тисяч шістсот вісімдесят три грн. 00 коп.).
Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.04.2013 р. № 0004642204 в повному обсязі, від 15.04.2013 р. № 0004632204 в повному обсязі та від 15.04.2013 р. № 0004622204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 370,00 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 185,00 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 00 коп.), позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, єдиним обґрунтуванням висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового та цивільного законодавства щодо дійсності (чинності) правочинів, відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено, що згідно Акта невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складеного по відношенню до контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди: січень 2011 року, березень 2011 року, червень 2011 року, вересень 2011, листопад 2011 року, перевіряючим були зроблені припущення, що діяльність ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки контрагенти ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (третій ланцюг правовідносин, із якими позивач відповідно жодних правовідносин не мав), а саме: ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541), ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 3693292), ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481), ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31441243), ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 313435337), БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399), ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) діяли в порушення вимог чинного цивільного, господарського та податкового законодавства, податкових зобов'язань не визначали, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету.
Однак, перевіривши наявні матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що:
- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (а саме, на вимогу ухвали суду від 25.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6006/13-а, відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентом позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);
- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по інших суб'єктах господарювання, а саме: ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541), ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 3693292), ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481), ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31441243), ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 313435337), БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399), ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач жодних правовідносин взагалі не мав;
- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання, які встановлені в Акті перевірки контрагента ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» були визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання правочинів між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з ознаками нікчемності.
По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з матеріалів справи вбачається наступне.
Як зазначається в Акті, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ТД заводу «Прогрес» (Покупець) було укладено договір на поставку товару № 18/12 від 26.03.2012 року з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» код ЄДРПОУ 32694389 (Продавець).
Згідно Договору Подавець зобов'язувався передати у власність Покупця (назва продукції) згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець оплатити і прийняти її на умовах даного Договору.
Поставка Продукції виконувалась на умовах - DDU, ВАТ «Полтавський ГЗК» м. Комсомольск («Інкотермс» редакції 2000 р.).
Загальна вартість Продукції по договору на момент його підписання Сторонами вказана у специфікації до даного договору та складає: 534 600 грн.
Фінансові розрахунки між сторонами виконуються на умовах попередньої оплати: 70% - протягом 5 банківських діб з дати підписання цього Договору, 30% - у термін 10 банківських діб після факсимільного повідомлення покупця про виготовлення продукції та готовності її до відвантаження.
Так, позивачем до перевірки була надана:
- видаткова накладна від 04.07.2012 року № 1093 на загальну суму 534 600 грн., у т.ч. без ПДВ 445 500 грн. на поставку димососа ДН-19, ПР60, ТУ У29.2-25185354-001-2002 (рама загальна під підшипниковий вузол і двигун) з електродвигуном та двигун ДА304-400Хк-6У1,250 кВт/1000 об/хв., 6000В;
- товарно-транспортна накладна № Р20 від 04.07.2012 р.;
- договір поставки товару № 18/12 від 26.03.2012 року, укладений з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» код ЄДРПОУ 32694389 (Продавець);
- податкові накладні № 108 від 03.04.2012 р. та № 1153 від 25.06.2012 р.;
- банківські виписки за 03.04.2012 р. та 25.06.2012 року, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого Товару;
- реєстри податкових накладних, податкові декларації з ПДВ та з податку на прибуток.
Всі зазначені документи були підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, зазначення яких вимагає чинне законодавство України.
Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, придбаний у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» Товар було в подальшому реалізовано позивачем по Договору № 3961 від 08.12.2011 р., специфікація № 1 від 08.12.2011 р.
Покупцем за цим Договором виступив ВАТ «ПГЗК». Документи щодо реалізації такого Товару було надано перевіряючим в повному обсязі. Заперечень щодо їх оформлення або визнання не дійсними або такими, що не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку та податковій звітності позивача доходів по зазначеній операції реалізації Товару, перевіряючими зроблені не були.
Тобто в даному випадку контролюючим органом не заперечувалася наявність таких товарно-матеріальних цінностей, їх отримання від постачальника та подальшу реалізацію Покупцю.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» товарно-матеріальних цінностей, та при цьому такі господарські операції:
- призвели до руху активів, могли бути здійсненні виходячи з виробничих, кадрових та інших можливостях, як ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» так і ПП «Транс-Атлантіка Сервіс»;
- на час укладання та виконання зазначеного правочину, ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість;
- закупівля товарів у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» здійснювалась з метою їх використання в господарській діяльності, а саме з метою подальшої їх реалізації та отримання прибутку, що є метою створення і діяльності позивача та одним із основних видів діяльності.
Враховуючи викладене та наявні у справі докази, суд вважає, що за результатами здійснення господарських операцій з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначені витрати.
Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач на обґрунтування правомірності винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, безпідставно посилається на висновки Акта невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складеного по відношенню до контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди: січень 2011 року, березень 2011 року, червень 2011 року, вересень 2011, листопад 2011 року, оскільки Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 р. у справі № 804/6144/13-а:
- було визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389), в результаті якої був складений Акт № 7204/224/32694389 від 21 грудня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за листопад 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 3693292) за березень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 313435337) за червень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року;
- було визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в Акті № 7204/224/32694389 від 21 грудня 2012 року висновків про визнання відсутності у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємства - покупцям у період з грудня 2011 року по серпень 2012 року.
- було визнано протиправним дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року, яке відбулося на підставі Акту № 7204/224/32694389 від 21 грудня 2012 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) у податкових деклараціях за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року;
- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року.
Таким чином, посилання відповідача на Акт перевірки контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» - є безпідставними, оскільки дії податкового органу щодо проведення такої перевірки контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а також щодо формування висновків в Акті перевірки контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», - були визнані протиправними в судовому порядку.
Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.
Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» було завдано шкоди Державному бюджету.
Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.
Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:
«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.
Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.
Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.
В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».
Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».
Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання товару у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (товару), був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме при подальшій реалізації такого товару іншому контрагенту позивача з метою отримання прибутку.
Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми по господарських операціях, зокрема суми ПДВ в ціні товару, сплачені ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та правомірно сформовано валові витрати за наслідками таких правовідносин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 14.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 25.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6006/13-а та не було надано суду документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», зважаючи на що, суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.
Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені по інших суб'єктах господарювання, а саме: ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541), ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 3693292), ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481), ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31441243), ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 313435337), БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399), ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач взагалі жодних правовідносин не мав.
Так, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).
Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.
Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість, що був включений позивачем до складу податкового кредиту за наслідками правовідносин із ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованого платником ПДВ у встановленому порядку, та доказів щодо несплати таким контрагентом позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» до Державного бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем - контролюючим органом до матеріалів справи надано не було, а отже і не було жодними допустимими доказами доведено суду завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин.
Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначених господарських операцій за наслідками правовідносин позивача із ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності продажу ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (Продавцем) Товару позивачу (Покупцю), та подальшої реалізації позивачем такого товару іншому контрагенту з метою отримання прибутку.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 р. № 0004642204 повністю, від 15.04.2013 р. № 0004632204 повністю, та від 15.04.2013 р. № 0004622204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 370,00 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 185,00 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).
Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».
Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.04.2013 р. № 0004642204 повністю, від 15.04.2013 р. № 0004632204 повністю, та від 15.04.2013 р. № 0004622204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 370,00 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 185,00 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за № 0004642204 від 15.04.2013 року в повному обсязі; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за № 0004632204 від 15.04.2013 року в повному обсязі; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за № 0004622204 від 15.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 370,00 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят грн. 00 коп.) та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 185,00 (тридцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.