копія
24 травня 2013 р. Справа № 804/5955/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяЛяшко О.Б.,
при секретаріСтавицькому О.В.,
за участю:
представника позивача представника відповідача Гончаренко І.Б., Коваленка В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ІНВЕСТ" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
25.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому просить:
- визнати неправомірними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за грудень 2012р., за результатами якої складено довідку №197/226/34622096 від 04.03.2013р.
- визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» за грудень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки №197/226/34622096 від 04.03.2013р. шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» у податковій декларації за грудень 2012 року.
- зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» за грудень 2012 року шляхом відображення в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» у податковій декларації за грудень 2012 року.
До початку розгляду справи по суті, 23 травня 2013 року Позивач надав до суду уточнення адміністративного позову та відмовився від позовної вимоги в частині: визнати неправомірними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за грудень 2012р., за результатами якої складено довідку №197/226/34622096 від 04.03.2013р.
Враховуючи право Позивача на зменшення позовних вимог, адміністративний суд прийняв уточнення до адміністративного позову.
Так, з урахуванням уточнень адміністративного позову, Позивач зазначає, що у відповідача не було правових підстав на коригування показників податкової звітності в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», оскільки всі господарські операції реально здійсненні, що підтверджується первинними документами, а отже дії відповідача є незаконними.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених в письмових запереченнях, які знаходяться в матеріалах справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що висновки проведеної звірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Инвест» зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.
Згідно направленого податковою інспекцією запиту від 21 лютого 2013 року №3170/10/15.2-25 відповідач запрошував пояснення та їх документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період грудень 2012 року з метою координації дій щодо руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань та формування доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами. Такий запит направлений у зв'язку з проведенням ряду заходів щодо відпрацювання міжрегіональних списків платників - утворювачів схемного кредиту: ймовірних «податкових ям», «транзитерів» та «вигодонабувачів».
Позивач листом вих.№2-26/02 від 26.02.2013 року надав пояснення та їх документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період грудень 2012 року.
Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на виконання Наказу ДПС України від 23.04.2012 року №329/дск «Про систему раннього виявлення комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки», згідно п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України проведено зустрічну звірку товариства з обмеженою відповідальність «Дельта Инвест» щодо фінансово-господарських відносин із платниками податків за грудень 2012 року.
За результатами зустрічної звірки складено довідку №197/226/34622096 від 04.03.2013 року та проведено коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта инвест» за грудень 2012 року і виключено з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податковій декларації за грудень 2012 року.
Надаючи правову оцінку спірним діям відповідача суд виходив з такого.
За результатами проведеної зустрічної звірки відповідачем зроблений висновок, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами постачальниками за грудень 2012 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ТОВ «Дельта Инвест» по ланцюгу постачання за грудень 2012 року з контрагентами-покупцями.
При цьому відповідачем встановлено наявність первинних документів, а саме: податкових накладних зареєстрованих в «Єдиному реєстрі податкових накладних», видаткових накладних, договорів, платіжних документів, проте зроблено висновок про «транзитний» характер проведених господарських операцій ТОВ «Дельта Инвест» у грудні 2012 року.
Зі змісту довідки зустрічної звірки та заперечень наданих до суду вбачається, що відповідачем зроблений такий висновок на підставі того, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних на перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Новий Градь», сертифікати якості або походження товару, санітарно-гігієнічні висновки та інші документи, що підтверджують походження та якість товару, транспортування та ввезення товару на митну територію України, зберігання товару, книга довіреностей на отримання товару. Даний факт засвідчує відсутність придбання товарів чи послуг, а в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару. Перелік видаткових накладних, за якими здійснювалося придбання товару, а також податкових накладних, за якими суми сплаченого ПДВ включалися до складу податкового кредиту, наведено безпосередньо в довідці. Зауваження до форми і змісту податкових та видаткових накладних в довідці звірки відсутні.
Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.
Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На момент здійснення господарських операцій, підприємство-постачальник (ТОВ «Новий Градь»), знаходилось в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тому використання позивачем у своєму податковому обліку податкових накладних вказаного підприємства є правомірним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином до суду та до звірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції, не відповідність яких вимогам чинного законодавства відповідачем не встановлена та не спростована. За даними договорами було придбано електропобутову техніку, яка була використана позивачем у господарській діяльності підприємства, а саме була реалізована. Доказів невикористання позивачем отриманих товарів (послуг) у господарській діяльності суду не надано та не зазначено.
Невідповідність первинних документів, а саме податкових накладних вимогам законодавства, саме тих з якими законодавець пов'язує право на податковий кредит та видаткових накладних щодо підтвердження здійснення платником податку витрат не встановлена.
При дотриманні контрагентом законодавчих вимог з оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був знати про надання контрагентом неправдивих або суперечливих відомостей. Відповідні обставини податковим органом не виявлено.
Необхідність придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними господарськими операціями пояснюється сутністю та характером здійснюваної ним господарської діяльності.
З огляду на те, що факт виконання договорів, поставки та оплати товару підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, виписками банку про часткові розрахунки між контрагентами, а також наданими до суду товарно-транспортними накладними, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, виписок з книги довіреностей, повних розрахунків між контрагентами як на підставу для невизнання права позивача на валові витрати та податковий кредит. Адже серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат за договором поставки такі документи не перелічені як обов'язкові.
Щодо економічної недоцільності укладення договорів постачання суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, одним з принципів підприємництва є самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом. До повноважень податкового органу належить лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства, тоді як оцінка ефективності діяльності платника перебуває поза межами компетенції органів податкової служби. А відтак обґрунтованість витрат платника, в тому числі сплата ПДВ, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату. Така правова позиція суду також зазначена в ухвалах ВАСУ від 12 липня 2012 року по справі № К/9991/22856/12, К/9991/23317/12.
Отже, доводи відповідача є недоведеними належними та допустимими доказами.
В тому числі, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 1 Порядку №1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Здійснення відповідачем коригування показників податкової звітності позивача за грудень 2012 року має негативний наслідок для підприємства, оскільки база даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.
Зміна відповідачем задекларованих показників в автоматизованій системі співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ засобами АС «Аудит» порушує права та інтереси позивача, оскільки декларуючи податкові зобов'язання платник податків має право на відповідність задекларованих ним показників показникам відображеним в електронній базі податкової звітності.
Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки акт індивідуальної дії відповідачем в даному випадку не виносяться, то належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з оскарженням дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності та виключення даних з електронної бази.
Згідно статті 74 Податкового Кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу №266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.
Судом встановлено, що відносно ТОВ «ДЕЛЬТА ІНВЕСТ» у «Деталізованій інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» містяться відомості про зняття показників податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за наслідками наведеної перевірки.
Відповідно до п. 2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.
При цьому суд зазначає, що коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача у вказаній автоматизованій системі порушує права та інтереси останнього, оскільки за положеннями статті 74 ПК України та Наказу ДПА № 266 ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно проведено коригування показників задекларованих позивачем у податковій декларації за грудень 2012 року в автоматизованій системі співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ згідно довідки від 04 березня 2013 року №197/226/34622096, оскільки судовим розглядом справи відповідачем належним чином не доведено порушення позивача, які зазначені в довідці про результати зустрічної звірки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ІНВЕСТ» - задовольнити.
Визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ІНВЕСТ" за грудень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки № 197/226/34622096 від 04.03.2013 року шляхом виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ІНВЕСТ" у податковій декларації за грудень 2012 року.
Зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ІНВЕСТ" за грудень 2012 року шляхом відображення в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість , які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА ІНВЕСТ" у податковій декларації за грудень 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ІНВЕСТ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири грн. 41 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 29 травня 2013 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 29.05.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко