10 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3046/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Грубчак Н.М.
за участю: представника позивача - Кішко Д.О.
представника відповідача - Решетник М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
24 травня 2013 року позивач Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002041503 від 15.03.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає, що ДПІ у м.Полтаві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин із ТОВ "Кононівський елеватор" при обчисленні податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №1215/15.3/05581898 від 28.02.2013 року. На підставі даного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002041503 від 15.03.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 68420 грн., як зазначає позивач податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2012 року на суму ПДВ 45616,00 грн. та відповідно завищення суми від'ємного значення за березень 2012 року на суму ПДВ 45616,00 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані контрагентом -ТОВ "Кононівський елеватор" у іншому податковому періоді та не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкова накладна № 216 від 29.02.2012 року. В свою чергу, оскільки підприємством у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) разом із податковою декларацією за звітний період було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), із копією первинних документів. Таким чином, ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" було правомірно сформовано податковий кредит за березень 2012 року на підставі включення податкової накладної №216 від 29.02.2012 року на суму ПДВ 45616,01 грн. в зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.53-55).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин із ТОВ "Кононівський елеватор" при обчисленні податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року.
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суми податкового кредиту за березень 2012 року на суму ПДВ 45616,00 грн. та відповідно завищення суми від'ємного значення за березень 2012 року на суму ПДВ 45616,00 грн.
За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт №1215/15.3/05581898 від 28.02.2013 року (а.с.8 - 12).
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002041503 від 15.03.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 68420 грн. (а.с.14).
Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням № 0002041503 від 15.03.2013 року та оскаржив його до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.
Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний код 05581898) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 02.09.1996 року.
Актом перевірки встановлено порушення п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме позивачем подано до податкового органу разом з податковою декларацією з ПДВ за березень 2012 року заяву за березень 2012 року в якій зазначено про порушення ТОВ "Кононівський елеватор" порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №216 від 29.02.2012 року на суму ПДВ 45616,01 грн., додаток № 8 вх.№ 9020703029 від 20.04.2012 року, тому відповідач дійшов висновку, що подана заява зі скаргою на постачальників після закінчення встановленого терміну звітного податкового періоду у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а від так дана заява не може бути підставою для включення до складу податкового кредиту за березень 2012 року податкової накладної за лютий 2012 року.
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.
У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.
Суд зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.
Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.
Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.
За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
В результаті взаємовідносин з ТОВ "Кононівський елеватор" (код 32284263) виписана податкова накладна № 216 від 29.02.2012 року на загальну суму 273696,05 грн. в тому числі ПДВ 45616,01 грн. (а.с.62).
Проте, контрагентом позивача дана податкова накладна не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим позивач позбавлений права на включення таких податкових накладних до податкового кредиту.
Разом з тим, Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року та додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до податкового кредиту за березень 2012 року включено податкову накладну №216 від 29.02.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Кононівський елеватор" на суму ПДВ 45616,01 грн. (а.с. 72).
Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за березень 2012 року.
Також суд зазначає, що оскільки ТОВ "Кононівський елеватор" в порушення вимог ПК України не зареєструвало податкову накладну №216 від 29.02.2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за березень 2012 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8).
Слід зазначити, що за змістом п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України звернення за скаргами на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами. Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п. 201.10 ст. 20 Податкового кодексу України, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність включення Приватним акціонерним товариством "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість з врахуванням поданого додатку №8, податкової накладної, виписаної постачальником в попередньому звітному періоді.
Крім того, ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" звернулось з листом №1891 від 02.11.2012 року до ДПС України в Полтавській області за наданням податкової консультації стосовно відображення у звітній податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту, податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та які отримано в періодах наступних за періодом їх складання.
Листом №3038/10/15-233 від 30.11.2012 року позивачем отримано податкову консультацію, зі змісту якої вбачається, що податковий орган у своєму роз'ясненні позбавляє позивача можливості включення до податкової декларації податкових накладних отриманих в іншому періоді ніж вони були виписані з відповідними недоліками.
З даною консультацією ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" не погодилось і оскаржило її в судовому порядку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року в справі №816/954/13-a податкову консультацію визнано протиправною та скасовано. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.13 року у справі №816/954/13-а постанова Полтавського окружного адміністративного суду залишена без змін.
Суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, оскільки факту відсутності первинних документів відповідачем при перевірці не встановлено, будь-яких інших порушень при формуванні податкового кредиту не виявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
Податковим органом не надано доказів на підтвердження встановленого порушення та не доведено суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 684,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4197 від 22 травня 2013 року (а.с.3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" № 0002041503 від 15 березня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (код 05581898) витрати по сплаті судового збору в розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 25 коп. що підтверджується платіжним дорученням № 4197 від 22 травня 2013 року .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2013 року .
Суддя Г.В. Костенко