Справа № 357/4907/13-ц
6/357/158/13
Категорія
13 червня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Голуб А. В. ,
при секретарі - Руденко Н. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві в залі суду №4 подання державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськ районного управління юстиції про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,-
Державний виконавець міського відділу ДВС Дорошенко Р.С. звернувся до суду з вказаним поданням мотивуючи тим, що на виконанні у міському відділі ДВС перебуває виконавчий лист за №1-378/2010 р. від 04.08.2010 року виданий Білоцерківським міськрайонним судом 16.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 60 000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди, боржником рішення суду в добровільний термін не виконано, в ході проведення виконавчих дій, майна належного боржнику на праві особистої власності, на яке можливо стягнути стягнення не виявлено, при проведенні виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває з 10.06.1995 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, на ім"я якої 30.10.2012 року зареєстровано автомобіль марки RENAULT PREMIUM 440 DXI д.н.з. НОМЕР_1, який згідно законодавства є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя. Державний виконавець просив суд визначити частку боржника ОСОБА_2 у вказаному автомобілі, а саме: визначити, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини автомобіля RENAULT PREMIUM 440 DXI д.н.з. НОМЕР_1.
В судовому засіданні державний виконавець міського відділу ДВС Дорошенко Р.С. подання підтримав.
ОСОБА_3 подання підтримала.
ОСОБА_4 щодо задоволення подання заперечувала.
ОСОБА_2 до суду не з"явився, перебуває в місцях позбавлення волі, про день і час розгляду подання був повідомлений належним чином, за ч.2 ст.379 ЦПК України його неявка не є перешкодою для вирішення питання щодо визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, оглянувши подання з доданими документами, матеріали виконавчого провадження № 33488624, кримінальну справу № 1-378/2010 р., суд приходить до висновку, що подання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.08.2010 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто 60 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирок у вказаній частині набрав законної сили 29.09.2010 року.
16.11.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист по справі № 1-378/10 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 60 000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди, який подано для виконання до міського відділу ДВС 13.07.2012 року.
З матеріалів виконавчого провадження № 33488624 вбачається, що на підставі цього виконавчого листа та за заявою стягувача державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Даценко Н.О. 16.07.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для добровільної сплати боргу тривалістю 7 днів з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом, у визначений державним виконавцем строк боржник борг не сплатив.
Згідно повідомлення відділу ДРАЦС РС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 10.06.1995 року по даний час, за ОСОБА_4 30.10.2012 року зареєстровано автомобіль RENAULT PREMIUM 440 DXI д.н.з. НОМЕР_1, що ствердила і ОСОБА_4
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: в т.ч. виконавчі листи судів.
Згідно з ч.1 ст.11 цього Закону, державний виконавець зобов"язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За ст.55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановою державного виконавця від 17.09.2012 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 і оголошено заборону на його відчуження, а постановою державного виконавця від 02.10.2012 року було накладено арешт на кошти боржника.
Відповідно до акту державного виконавця від 16.10.2012 року за адресою АДРЕСА_1 не виявлено майна належного боржникові на яке можливо звернути стягнення.
З матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця вбачається, що прийнятими державним виконавцем заходами примусового виконання рішення не виявлено майно боржника на яке можливо звернути стягнення на виконання вищевказаного рішення суду, оскільки у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, що також ствердила і ОСОБА_4
Згідно ч.6 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
За ч.1 ст.379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку /доходу/.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, оскільки вказаний вище автомобіль придбаний під час шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_4, то він є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_4 щодо задоволення подання з мотивів того, що вона не являється власником вищевказаного автомобіля, бо в квітні 2013 року вона зняла вказаний автомобіль з реєстрації і в даний час вона не знає де і в кого знаходиться вищевказаний автомобіль, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних заперечень ОСОБА_4 суду не надала.
Отже, з врахування наведеного суд вважає за можливе подання державного виконавця задовольнити, оскільки іншого майна боржник не має, а рішення суду по даний час ним не виконано.
Керуючись ст.ст. 11,17,52,55 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.60,70 СК України, ст. 379 ЦПК України, суд,-
Подання державного виконавця задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, а саме: автомобілі RENAULT PREMIUM 440 DXI д.н.з. НОМЕР_1, який 30.10.2012 року зареєстровано за ОСОБА_4, становить 1/2 частину автомобіля.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом п"яти днів з дня постановлення ухвали.У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А. В. Голуб