іменем України
Справа №377/115/13- ц
Провадження №2/377/88/13
12 червня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі - Прядко Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
22 січня 2013 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в силу психологічної несумісності їх характерів, вони так і не змогли збудувати міцну та дружню родину, виявилось, що у них зовсім різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Ухвалою суду від 12 березня 2013 року було надано подружжю строк для примирення - три місяці.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач суду пояснив, що на протязі встановленого судом строку для примирення їм не вдалося налагодити сімейні відносини, вони як і раніше проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини не підтримують.
Відповідачка в судовому засіданні, яке відбулося 12 березня 2013 року, проти позову заперечувала та просила надати строк для примирення, проте після закінчення строку для примирення в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надала.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 06 липня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Славутицького міськвиконкому Київської області, копія якого долучена до справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06 липня 1996 року зареєстрували шлюб, про що був здійснений актовий запис № 88. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1, дружині ОСОБА_3.
Під час шлюбу в них народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є відповідач, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з пояснень позивача, між ним та відповідачкою не склалися нормальні сімейні стосунки через взаємну психологічну несумісність, відсутність взаєморозуміння. Як виявилося, у них зовсім різні погляди на життя та вирішення життєво важливих питань. В результаті чого вони віддалились один від одного та фактично припинили шлюбні відносини.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.2 ст.18, п.3 ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім"я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідачки.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, предбачених ч.2 ст.110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача, спору щодо розподілу сумісно нажитого майна у сторін не має, матеріальну допомогу на утримання дітей позивач надає добровільно.
У відповідності до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Заяву про зміну прізвища після розірвання шлюбу відповідачка до суду не надала. Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 213 - 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 06 липня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Славутицького міськвиконкому Київської області, актовий запис № 88.
Прізвище дружини після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 114 гривень 70 копійок судових витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були при сутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ф. Теремецька