0803/725/2012
30.04.2013
2/312/6/2013
30 квітня 2013 року с. Велика Білозерка
Великобілозерський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого Кругового В.О.
при секретарі Пивошенко С.І..
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Преображенське, третя особа Відділ Держкомзему у Великобілозерському районі Запорізької області про визнання правочину не дійсним та застосування наслідків недійсності правочину
Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в якій зазначає, що позивач є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею - 6,0651 га., розташованої на території Червоної сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. 07 жовтня 2004 року між позивачем та ОСОБА_1 як орендодавцем та орендарем ТОВ «Приображенське», в особі його директора ОСОБА_2 було укладено правочин - Договір оренди землі та передано в той же день об'єкт оренди у користування ТОВ «Приображенське». Відповідно до договору позивачем передано відповідачу у платну тимчасове користування, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку. В п.5 Договору зазначена нормативно грошова оцінка об'єкта оренди/земельної ділянки на момент укладення Договору - 63273,00 гривень. П.11 договору орендна плата встановлена у грошовій формі у розмірі-900,00 грн., щорічно. П.16 договору встановлено підстави перегляду розміру орендної плати. Відповідно до п. 9 договору його умови зберігають свою чинність на термін його дії у випадках, коли після набуття чинності договору, законодавством інші правила, ніж передбачені договором, крім випадків, визначених ст.. 21 Закону України «про оренду землі», а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб. Договір зареєстровано у Великобілозерському районному відділі земельних ресурсів. Вісім років умови Договору не переглядались, а за цей час суттєво змінилися обставини. Намагаючись захистити свої інтереси позивач направила рекомендованим листом з повідомленням відповідачу заяву, в якій просила здійснити виплату орендної плати за поточний рік у відповідності з законодавством. Заява була отримана відповідачем, що підтверджується відмітною на поштовому повідомленні, але нажаль проігнорована. Письмової відповіді на її пропозицію позивач не отримала але в усній формі їй повідомили, що збільшення орендної плати можливо лише за умови збільшення терміну оренди землі: на строк п'ять років -4500,00 грн., на 10 років - 5000,00 грн. На пропозицію, що більше схожа на шантаж, вона не погодилась, тому що пропозиція не відповідає її інтересам адже вона прагне обробляти свою землю самостійно. Тому просить, визнати недійсним договір оренди землі, укладений 07 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Приображенське» та зареєстрований 04 вересня 2008 року у Великобілозерському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру під № 04.08.267.00441.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та доповнили вказавши, що підставами визнання договору недійсним є те, що на момент укладення договору позивачу не належала земельна ділянка яка є предметом договору на праві приватної власності. Державний акт був виданий через півтора місяця після складання договору. На момент укладення договору вона мала право лише на земельну частку пай. Крім того форма договору не відповідає типовому договору оренди землі. А сааме в договорі відсутній пункт умови збереження об'єктів оренди, що є істотною умовою договору оренди, а також не вказані обмежання в використанні об'єкта оренди. Орендна плата встановлена в договорі на момент підписання договору та на момент реєстраціі договору не відповідає законодавству а сааме Указу Презитента від 0202 2002 року в якому булла встановлена орендна плата в розмірі 1,5% від нормативно грошової оцінки землі. А з 19.08. 2008 року в розмірі 3 відсотків. Крім того акт прийому передачі, від від 07.10 2004 року є не дійсним оскільки в ньому вказано, що він є додатком до іншого договору оренди. Відповідач почав використовувати земельну ділянку з 2004 року без належних підстав до реєстрації договору. Оскільки з часу укладення договору до моменту реєстрації пройшов дуже значний час то на момент реєстрації договору він вже не відповідав інтересам позивача. Оскільки вона погоджувалася віддати в аренду земельну ділянку строком на 5 років, а не на 9. За цей час змінилася вартість життя. прожитковий мінімум.Всі ці обставини є підставами визнання правочину не дійсним. Просять визнати недійсним договір оренди землі, укладений 07 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Приображенське» та зареєстрований 04 вересня 2008 року у Великобілозерському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру під № 04.08.267.00441.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та показав, що дійсно між позивачем і відповідачем 7 жовтня 2004 року було укладено договір оренди землі. Вважає, що договір повністю відповідає законодавству, що підтверджується висновком Держкомзему у Великобілозерському районі. Позивачка з моменту укладання договру постійно та своєчасно отримувала орендну плату і не зверталася до ТОВ Преображенське щодо визнання договру не дійсним, або що до незгоди з арендною платою. Позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду про збільшення орендної плати але вона не погодилася. Тому вони змушені були виплатити їй орендну плату у 2012 році згідно з договором. Крім того вважає, що позивач пропустила термін позовної давності звернення до суду і ніяких підстав для його поновленя у неї не має. Просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Представник третьої особи Дерхкомзаему у Великобілозерському районі в судове засідання не з'явився. Надіслав листа с проханням розглядати справу без участі їх представника.
Досдідивши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача та його представника та представника відповідача суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку виданного 17 листопада 2004 року, ОСОБА_1 має на праві приватної власності земельну ділянку площею 6,0651 га.
Згідно з договором оренди від 07 жовтня 2004 року ОСОБА_1 та ТОВ Преображенське уклали договір оренди земельної ділянки площею 6,0651 га строком на 5 років. Договір зареєстровано 4 вересня 2008 року.
Відповідно до акту прийому передачі об'єкта оренди від 7 жовтня 2004 року за договором оренди від 17 листопада 2004 року ОСОБА_1 передала земельну ділянку ТОВ Преображенське в оренду.
Згідно із заявою,( без числа) за квітень 2012 року позивачка довела до відома відповідача про те, що не має наміру продовжквати договір оренди, та просить підвищити розмір орендної плати.
Відповідно до заяви-пропозиції від 14 вересня 2012 року позивачка направила відповідачу заяву з проханням переглянути розмір орендної плати.
Як було з'ясовано в судовому засіданні дійсно договір оренди землі від 07 жовтня 2004 року укладений між позивачкою та відповідачем був укладений на рівні Державного Акту , Але сам Державний акт було отримано лише 17 листопада 2004 року, тоб-то пізніше чим був укладений договір оренди. Таким чином, на момент укладання договору він міг бути укладений лише на рівні сертифіката на земельну частку пай.
Посилання позивача на те, що в договорі відсутня істотна умова договору як «Умова збереження стану об'єкта» є безпідставними оскільки ця умова відображена в п.22 договору оренди землі.
В договорі оренди землі від 07.10.2004 року в п.31 вказано що, «На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження …» але самі обмеження не вказані. Дійсно відповідно до ст.15 ЗУ «Про оренду землі» цей пункт є істотною умовою договору оренди. Відновідно до ч.2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» відсутність однієї із умов договору оренди землі є пілдставою для визнання його не дійсним.
Дійсно, орендна плата на момент укладення договору від 7 жовтня 2004 року між сторонами становила менш ніж 1,5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Оскільки на момент укладання договру нормативно грошова оцінка землі складала 63273 грн. Що до орендної плати на час реєстрації договору оренди між сторонами який був зареєстрований 04.08.2008 року, то Указ Президента України про підвищення арендної плати до 3% від нормативно грошової оцінки землі вийшов 19 серпня 2008 року і носив рекомендаційний характер.
Дійсно акт прийому передачі земельної ділянки від 7 жовтня 2004 року, який є невідємною частиною договору, складений до договору від 17 листопада 2004 року , тоб то не до договору який укладався між сторонами.
Суд також вважає, що оскільки реєстрація договору проходила майже 4 роки з моменту його укладення то на час його реєстрації він вже дійсно не відповідав інтересам та волевиявленю позивачки оскільки, укладаючи догорір у 2004 році вона погодилася віддати земельну ділянку в оренду на термін 5 років, а фактично термін знаходження земельної ділянки в оренді був продовжений аж на 4 роки.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України «. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.»
Згідно із ч.1,3,4 ст.203 ЦК України «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.»
Таким чином, суд вважає, що мали місце порушення ч.1,3,4 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання догорору недійсним відповідно до ч.1 ст 215 ЦК України.
Однак суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступніх підстав:
Відповідно до ст.257 ЦК України «Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.»
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.»
Відповідно до ч.1,3,4 ст.267 ЦК України «1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки суду не надано ніяких доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем, та оскільки (як показав позивач) він вже у 2009 році знав, про те, що договір оренди проходив реєстрацію майже 4 роки і мав можливість отримати реєстраційну справу з усіма документами, але це її не турбувало до 2012 року, поки відповідач належним чином сплачував орендну плату.Виходячі з вище вказаного суд вважає, що підстав для поновлення строку позовної давності відповідачу немає.
Відповідачем по справі подано заяву про застосування строків позовної давності.
Таким чином суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити в зв'язку із пропуском строків позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 257,261, 267 ЦК України, Замельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» суд,
У задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ТОВ Преображенське про визнання правочину не дійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана па протязі 10 днів з часу виготовлення судом повного рішення до Запорізького апеляційного суду, через Великобілозерський районний суд.
Суддя Круговой В.О.