31 травня 2013 р. Справа № 34818/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління у справах захисту прав споживачів в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася 26.07.2010 року в суд з позовом до управління у справах захисту прав споживачів в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення № 0076 від 01.06.2010 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновок відповідача про самовільне встановлення ПП ОСОБА_1 спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за адресою АДРЕСА_2 є безпідставним, оскільки рекламна конструкція належить іншому суб'єкту господарювання. Позивач здійснює підприємницьку діяльність в орендованому ним приміщенні по АДРЕСА_1, а тому жодного відношення до встановленої рекламної конструкції не має. Насправді, в приміщенні за адресою АДРЕСА_2 здійснює діяльність брат позивача - ОСОБА_3. Відтак, рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про рекламу є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню ще й з тих підстав, що позивач не був повідомлений управлінням про розгляд його справи, а тому був позбавлений права на захист своїх прав.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що саме позивач розмістив зовнішню рекламну конструкцію біля приміщення, де займався підприємницькою діяльністю. Зміст рекламної інформації (нарізка скла) відповідає фактичному предмету підприємницької діяльності ОСОБА_1 Крім того, позивач не довів, що розміщена реклама йому не належить. Отже, реклама встановлена в інтересах ОСОБА_1 та на його замовлення, при цьому хто конкретно її розмістив, він чи інша особа, не має значення для справи.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.
В основному покликається на обставини, подібно викладені як у позовній заяві.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.07.2009 року як фізична особа-підприємець за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.
Разом з тим, 01.03.2010 року між ВАТ «Науково-дослідний інститут прикладної акустики» (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1.(Орендар) був укладений договір оренди № 33/10 нежилого приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Договір діє до 31.01.2011 року.
Слід зазначити, що 09.03.2010 року Департамент економічної політики Львівської міської ради направив ПП ОСОБА_1 вимогу № 23/Р-1-6-284 про порушення Закону України «Про рекламу», якою за порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» зобов'язувався демонтувати самовільно встановлену спеціальну конструкцію зовнішньої реклами та попереджено про накладення штрафу за невиконання вимоги та примусовий демонтаж.
У зв'язку з невиконанням зазначених вимог позивачем, 20.04.2010 року Департамент економічної політики Львівської міської ради скерував управлінню у справах захисту прав споживачів у Львівській області подання № 23/Р-6-479, яким зобов'язав останнього виконати вимоги № 23/Р-1-6-284 від 09.03.2010 року про порушення по Закону України «Про рекламу».
28 квітня 2010 року управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області направило ОСОБА_1 лист в якому йому запропоновано надати до 18.05.2010 року інформацію про вартість розміщеної реклами, а також пояснення по факту розміщення рекламної конструкції з порушенням вимог закону, однак пояснень та інформації останній не надав, а тому 28.04.2010 року управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області склало протокол № 0136 про порушення законодавства про рекламу.
Варто наголосити, що вказаний протокол та повідомлення від 21.05.2010 року з інформацією, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу ОСОБА_1 відбудеться в управлінні 01.06.2010 року о 11 год.00 хв., на розгляд якого він запрошується, відправлено позивачу за адресою АДРЕСА_2 ще 22.05.2010 року, що підтверджується списком відправлення поштової кореспонденції. Проте, на розгляд справи позивач не прибув.
Враховуючи вищевикладене, 01.06.2010 року управлінням у справах захисту прав споживачів складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 0076, яким встановлено, що в порушення п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» ПП ОСОБА_1 прийнято рішення про самовільне встановлення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за адресою АДРЕСА_2 (нарізка скла) без погодження з органами місцевого самоврядування. Так, рішенням управлінням у справах захисту прав споживачів № 0076 від 01.06.2010 року встановлено порушення позивачем ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» та накладено штраф у розмірі 1 700 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Нормами ч. 2 ст. 26 вказаного вище Закону, на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Згідно п.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із матеріалів справи вбачається, що листом від 22.09.2010 року за вих. № 3393 управління звернулося в ДПІ у Галицькому районі м. Львова із запитом надати інформацію (підтвердження) місця здійснення діяльності ОСОБА_1 Із відповіді від 01.10.2010 року № 15842/17-120 вбачається, що позивач дійсно здійснює з 01.01.2010 року господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2. Отже, ОСОБА_1 рекламував свою діяльність по нарізці скла за адресою: АДРЕСА_2 на момент надходження йому Вимоги департаменту економічної політики Львівської міської ради № 23/р-6-284. Варто наголосити, що розміщена реклама належить позивачу, як доведено стороною відповідача, відтак слід погодитися із висновками суду першої інстанції, що реклама встановлена в інтересах ОСОБА_1 та на його замовлення.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до Закону. Крім того, нормами ч. 2 ст. 27 цього ж Закону розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу.
Відтак, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року по справі № 2а-6804/10/1370, без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
Р.Б. Хобор