10.06.13 р. Справа № 914/1883/13
За позовом: Відділу з питань освіти, сім'ї та молоді Турківської районної державної адміністрації Львівської області, м. Турка
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо", м. Львів
про стягнення 106 316 грн. 38 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
при секретарі Волошин О.Я.
Представники:
від позивача: Павлик О.І., представник (довіреність від 31.05.2013 р. );
від відповідача: не з'явився;
Відділ з питань освіти, сім'ї та молоді Турківської районної державної адміністрації Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо", м. Львів про стягнення 106 316 грн. 38 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.05.2013 р. призначив розгляд справи на 03.06.2013 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.06.2013 р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що ревізією фінансового-господарської діяльності позивача, проведеною КРВ у Турківському районі, виявлено порушення при закупівлі вугілля за бюджетні кошти, зокрема, придбано вугілля по завищеній вартості. Вказані порушення призвели до фінансових втрат на суму 106 316 грн. 38 коп. Відповідно до договору про поставку вугілля, укладеного між сторонами 18.06.2010 р., відповідач зобов'язувався поставляти вугілля відповідно до встановлених стандартів. В результаті проведених досліджень було встановлено, що поставлене вугілля перевищує максимально допустимі норми зольності. Проведеним перерахунком вартості вугілля, з врахуванням якісних показників, переплата бюджетних коштів склала 106 316 грн. 38 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 106 316 грн. 38 коп. зайво виплачених бюджетних коштів.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвали суду від 18.05.2013 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 10.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2013 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.
18 червня 2010 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір №1033 на поставку вугілля, за яким постачальник зобов'язувався поставити покупцю вугілля кам'яне марки ГЖСШ в кількості 1 239 т загальною вартістю 864 822 грн. та марки ГЖКОМ в кількості 102 т загальною вартістю 73 440 грн., а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.3. договору якісні характеристики повинні відповідати ГОСТам встановленим на марки вугілля, що постачається.
Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах ІНКОТЕРМС 2000: DDP - навчальні заклади Турківського району Львівської області.
Відповідно до п. 2.5. договору приймання кожної партії товару за кількістю та якістю проводиться вантажоодержувачем: за кількістю - згідно зважування на вагах постачальника, розташованих на Турківському паливному складі (при зважуванні обов'язкова присутність представника покупця, який в подальшому супроводжує перевезення товару до місця призначення (відповідної школи Турківського району); за якістю - на підставі даних посвідчень якості відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7.
При відвантаженні зваженого вугілля складається акт приймання-передавання товару, який підписується представниками обох сторін (п. 2.6. договору).
Згідно п. 2.8. договору покупець має право відмовитися від прийняття товару у разі невідповідності якості товару, яка зазначена в специфікації до даного товару.
Контрольно-ревізійним відділом у Турківському районі було проведено ревізію щодо законності використання бюджетних коштів на закупівлю вугілля кам'яного у відділі освіти Турківської РДА за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. За результатами ревізії 15.04.2011 р. складено акт ревізії за №39-38/07.
Актом ревізії №39-38/07 від 15.04.2011 р. встановлено, що відповідач поставив для опалення шкіл Турківського району неякісне вугілля (підвищеної зольності), чим порушив умови договору №1033 на поставку вугілля від 18.06.2010 р. та п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921. В ході ревізії проведено розрахунок збитків, завданих позивачу внаслідок поставок вугілля, яке не відповідає умовам договору, виходячи з вартості однієї тонни вугілля з вищевказаними якісними характеристиками. Розмір збитків склав 106 316 грн. 38 коп.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 ЦК України).
Як зазначалося вище, згідно п. 2.5. договору сторони обумовили, що приймання товару за якістю здійснюється згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7.
Відповідно до п. 9 вищезазначеної Інструкції акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів з дня виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня поступлення продукції на склад покупця, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.
Всупереч наведеній вище вимозі Інструкції, позивачем акту про приховані недоліки продукції не представлено.
Згідно ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитись від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Згідно п. 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості продукції вимогам стандартів, технічних умов, креслень, взірців, договору чи даним, вказаним в маркуванні і супроводжуючих документах, що засвідчують якість продукції, отримувач призупиняє приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складення двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в основних чи особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах чи в договорі.
Пунктом 17 Інструкції встановлені вимоги, яким повинен відповідати виклик представника іншої сторони.
Відповідно до п. 20 Інструкції в разі неявки представника виробника (відправника) перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції з якості.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачем складалися акти в порядку, передбаченому Інструкцією, викликалися представники відповідача для взяття проб та складення актів.
Як з'ясовано в судових засіданнях, позивачем було прийнято вугілля без жодних зауважень, актів щодо виявленого неякісного вугілля за участю представників відповідача не складалося, викликів для складення актів, взяття проб відповідач не отримував.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ч. 1 ст. 679 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доведення наявності збитків являється встановлення причинного зв'язку між протиправними діями боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність особи, що завдала збитків є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони - наслідком такої протиправної поведінки (Постанова ВСУ № 42/266-6/492 від 30.05.2006р.).
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України, у випадку порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді збитків та моральної шкоди. Для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вини. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.
Відтак, позивачем в судових засіданнях не доведено та не надано доказів, що підтверджували б вину продавця, внаслідок якої позивач зазнав збитків на суму 106 316 грн. 38 коп.
Слід також зазначити, що 11.08.2011 р. господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №5015/4546/11 про банкрутство відповідача.
25.08.2011 р. постановою господарського суду Львівської області Відкрите акціонерне товариство "Облпаливо" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство
Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" №173 (5173) від 17.09.2011 р.
Як з'ясовано судом, позивач з вимогами до боржника (відповідача) на суму 106 316 грн. 38 коп. не звертався.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 611, 673, 675, 678, 688, 712 ЦК України, ст.ст. 268 ГК України та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Мазовіта А.Б.