копія
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 червня 2013 р. №820/3705/13-а
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Донбас" про накладення арешту ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Донбас" в якому просить суд, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "ПТК Донбас" на користь державного бюджету України суму 37574,94 грн. в рахунок погашення боргу на р/р 34120999700009 УДКСУ у Орджонікідзевському районі м. Харкова банк ГУДКУ у Харківській області, код отримувача 37999701, МФО 851011.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача наявний податковий борг, який платником у добровільному порядку не погашений, у зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.
Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився , про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав.
Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, заяву позивача про розгляд справи без його участі, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТК Донбас" зареєстроване за юридичною адресою: 61174, м. Харків, Салтівське шоссе, буд. 248 А, кв. 117, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Перебуває на податковому обліку як платник податків в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 17.06.2009 року за №31223, згідно довідки від 29.07.2011 року №519, що міститься в матеріалах справи.
Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача до суду з вищезазначеною вимогою є наявність боргу з податку на додану вартість у сумі 37574,94 грн., що виник на підставі: податкового повідомлення - рішення № 0000321502 від 02.02.2011 р. на суму 2040,00 грн.; декларацій з податку на додану вартість за період серпень 2010 року по вересень 2011 року; податкового повідомлення - рішення № 0004041502 від 27.10.2011 року на суму 170,00 грн.; нарахованої підприємству пені в сумі 419,00грн.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках платника податків, що передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога підлягає розгляду по суті.
При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги як забезпечення адміністративного позову, оскільки за приписами ст.ст. 117, 118 КАС України не передбачено можливості накладення арешту на майно.
Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст. 94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт коштів в порядку п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст. 94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Враховуючи приписи ст. 11 КАС України, а також вищенаведених норм процесуального закону, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів відсутності у відповідача майна.
Належних та допустимих доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, матеріали справи не містять та на вимогу суду не надано.
До суду не подано позивачем доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.
Наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не є підставою для реалізацій податковим органом управлінської функції щодо накладення арешту.
Окрім того, суд не встановив наявності у Індустріальної МДПІ об'єктивних та непереборних причин для неможливості реалізації у спірних правовідносин управлінської функції згідно з п.п. 20.1.3 ст.20 Податкового кодексу України шляхом звернення до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку глави 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Таким чином, слід дійти висновку, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов'язку за платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банку.
Самостійне добуття судом таких доказів на виконання приписів ст. 11 КАС України в даному конткретному випадку прямо суперечить ст.ст. 6, 8, 19 Конституції України, ч.ч. 1, 3 ст.2 КАС України, позаяк є нічим іншим як додатковим обгрунтуванням з боку суду безпідставно заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги.
Окрім того, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд вказує, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, оскільки попередньо до звернення до суду не з'ясував обставин наявності у платника податків коштів на банківських рахунках та в ході розгляду адміністративної справи не подав суду належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів наявності у платника податків коштів на рахунках у банках, хоча в силу приписів п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України вимога про арешт коштів може бути задоволена лише в разі надання суб'єктом владних повноважень таких доказів.
За відсутності таких коштів підстав для задоволення вимоги про арешт не існує, оскільки, як випливає з норми закону, арешту підлягають кошти, котрі знаходяться (теперішній час) в банку, а не кошти, які можуть бути зараховані на рахунки платника податків у банку в майбутньому.
Відтак, застосування арешту коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України за відсутності безготівкових коштів на рахунку платника податків у установі банку є неможливим. Такий арешт буде тривати постійно, безперервно та нескінченно в часі, що суперечить запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Вказане завдання за правилом ч. 3 ст. 2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Оскільки судовим розглядом встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки податковим органом не дотримано визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції та висунуто вимогу про накладення арешту на кошти за відсутності законодавчо встановлених підстав, то суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 8-14, 35, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК Донбас" про накладення арешту - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Волошин Д.А.
З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили.
Оригінал знаходиться в матеріалах справи.
Суддя Волошин Д.А.
Секретар Зеленьков О.В.