Справа № 1570/10040/09
21 травня 2013 року 11 год. 02 хв. м. Одеса
У залі судових засідань № 25
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.
за участю сторін:
представника позивача - Ткач С.А. (по довіреності)
представника відповідача - Караханян А.М. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреал» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Андреал» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0000272301/0 від 05.02.2009 року, №0000272301/1 від 23.03.2009 року, №0000272301/2 від 30.04.2009 року, №0000272301/3 від 20.07.2009 року.
Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, уточненнях та письмових поясненнях до позову (Том І, аркуші справи 172-178, 235-240, Том ІІІ, аркуші справи 243-244), оскільки позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з ПП «Мірамокс ТД», ПП «Інтегро Плюс», ПП «Клінсет», які підтверджені первинними документами, у відповідача не було підстав для висновків, викладених в акті перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволені відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (Том І, аркуші справи 227-231), оскільки позивачем безпідставно віднесено суми податку до складу податкового кредиту, які не підтверджені податковими зобов'язаннями його контрагентів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Андреал» зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Одеської міської ради, та на обліку як платник податків перебуває у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Позивач є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є оптова торгівля іншим промисловим обладнанням, інші види оптової торгівлі.
ДПІ у Київському районі м. Одеси у період з 19.01.2009 року по 20.01.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Андреал» з питань правових відносин з ПП «Мірамокс ТД» за період з жовтня по грудень 2007 року, ПП «Клінсет» за період жовтень, листопад, грудень 2006 року, ПП «Інтегро Плюс» за період грудень 2006 року, січень, лютий, березень, травень, липень, серпень, вересень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки №140/32700884/3/23-02 від 20.01.2009 року (Том І, аркуші справи 11-20).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Андреал» п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 158495,4 грн.
ТОВ «Андреал» скористалось правом на адміністративне оскарження акту перевірки №140/32700884/3/23-02 від 20.01.2009 року, подавши свої заперечення до ДПІ у Київському районі м. Одеси (Том І, аркуші справи 22-25), проте вони були залишенні без задоволення (Том І, аркуші справи 27-32), а за результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272301/0 від 05.02.2009 року, яким визначено суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 158495,4 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 79247,7 грн. (Том І, аркуш справи 179).
Не погодившись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте скарги позивача залишено без задоволення, та за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000272301/1 від 23.03.2009 року, №0000272301/2 від 30.04.2009 року, №0000272301/3 від 20.07.2009 року, якими суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість не змінювалась (Том І, аркуші справи 35-77, 180-181, 241).
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Одеського окружного адміністративного суду, яким 22 вересня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Андреал» були задоволені в повному обсязі та податкові повідомлення-рішення скасовані (аркуші справи Том ІІ, аркуші справи 102-107).
Одеським апеляційним адміністративним судом, за результатами розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, 19 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000272301/0 від 05.02.2009 року, №0000272301/1 від 23.03.2009 року, №0000272301/2 від 30.04.2009 року, №0000272301/3 від 20.07.2009 року (Том ІІ, аркуші справи 126-127).
За результатами розгляду касаційної скарги позивача, 25 грудня 2012 року Вищим адміністративним судом України скасовані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року, а справу направлено на новий розгляд (Том ІІ, аркуші справи 179-182).
З ухвали Вищого адміністративного суду України вбачається, що під час нового розгляду справи судом першої інстанції необхідно з'ясувати характер та зміст спірних операцій з поставки товарів та послуг ТОВ «Андреал», дослідити первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємств-контрагентів основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки товарів та послуг, встановити наявність руху активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані в підтвердження реальності господарської операції.
Під час нового розгляду справи судом встановлено, що у період жовтень, листопад, грудень 2006 року ТОВ «Андреал» придбало у ПП «Клінсет» товар - поліетилен, полікарбонат та послуги на поліграфічне нанесення печатки для виготовлення пломб за усними угодами.
Так, згідно із виставленими ПП «Клінсет» рахунками-фактурами №СФ-0001185 від 29 грудня 2006 року, №СФ-0000220 від 30 листопада 2006 року та актами виконаних робіт №5 від 17 січня 2007 року та №220 від 30.11.2006 року позивачем було отримано від ПП «Клінсет» послуги з поліграфічного нанесення печатки для виготовлення пломб - наклейки «Бар'єр» та «Бар'єр +», які були оплачені позивачем та йому було виписано податкові накладні №1185 від 29.12.2006 року та №220 від 30.11.2006 року, відповідно, за датою здійснення оплати послуг та датою їх отримання (Том І, аркуші справи 80-83, 88-91).
Також, позивачем було придбано у ПП «Клінсет» поліетилен і полікарбонат, що підтверджується наданими до суду видатковими накладними, виставленими контрагентом рахунками, платіжними дорученнями щодо оплати коштів за придбаний товар та виписаними позивачу податковими накладними (Том І, аркуші справи 84-87, 92-95).
Крім того, у період жовтень, листопад, грудень 2007 року ТОВ «Андреал» придбало у ПП «Мірамокс ТД» товар - пакет поліетиленовий, маркировщик лазерний, термопластавтомат та послуги по нанесенню номера стандарту стійкості ДСТУ на пломбу.
Так, позивачем на підставі договору №178/09/07 від 3 вересня 2007 року отримано від ПП «Мірамокс ТД» основні засоби для здійснення пломбування, що підтверджується актом приймання передачі цього товару, актами приймання-передачі основних засобів, в яких зазначені дати введення цього обладнання в експлуатацію, його балансова вартість, норми амортизації, інвентарними картками обліку основних засобів, видатковою накладною №М-0000486 від 14 грудня 2007 року, виставленим рахунком-фактурою, який оплачений позивачем, про що свідчить платіжне доручення, виписаною позивачу податковою накладною (Том І, аркуші справи 97, 99-104, Том ІІ, аркуші справи 241-244).
Також, позивачем було отримано від ПП «Мірамокс ТД» пакет поліетиленовий, що підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою, платіжним дорученням щодо оплати коштів за цей товар, податковою накладною та послуги з нанесення номеру стандарту стійкості ДСТУ на пломбу «Кристал», що підтверджується актом виконаних робіт, рахунком-фактурою, платіжним дорученням щодо здійснення опали за цим рахунком, податковою накладною (Том І, аркуші справи 96, 98, 105-110).
У період грудень 2006 року, січень, лютий, березень, травень, липень, серпень, вересень 2007 року ТОВ «Андреал» придбало у ПП «Інтегро Плюс» товар - полікарбонат та поліетилен високого тиску, та послуги по збиранню пломб.
На підтвердження отримання зазначених товарів та послуг від ПП «Інтегро Плюс» позивач надає рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, (Том І, аркуші справи 120-121, 126-127, 129-132, 135-136, 138-139, 142-143, 145, 147-148, 150, 153-154, 157-158).
При поставці товарів та наданні послуг ПП «Інтегро Плюс» виписано позивачу податкові накладні (Том І, аркуші справи 117-119, 128, 137, 140-141, 146, 149, 152, 156), які були включені до податкового кредиту відповідних податкових періодів.
На підтвердження здійснення оплати за придбані товари та послуги позивачем надано платіжні доручення про перерахунок коштів на рахунок ПП «Інтегро Плюс» (Том І, аркуші справи 111-116, 122-125, 133-134, 144, 151, 155).
Щодо виконання робіт із збирання пломб позивачем надано лист №2 від 20 лютого 2007 року, адресований ПП «Інтегро Плюс» з проханням здійснити ці роботи, в якому зазначено ціну, кількість, строків виготовлення продукції, тощо (Том ІІІ, аркуші справи 245-246).
Позивачем, на підтвердження наявності у нього для організації своєї господарської діяльності вантажного транспорту, офісних та складських приміщень, надано договори оренди та акти приймання-передачі майна (Том ІІ, аркуші справи 225, 227-240).
Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товарів між позивачем та його контрагентами відбувалось орендованим ТОВ «Андреал» транспортом, та на підтвердження здійснення таких перевезень в матеріалах справи містяться подорожні листи, з яких можливо встановити пункти навантаження, розвантаження, відстань, тощо (Том ІІ, аркуші справи 245-253).
Виробництво готової продукції позивачем із залученням контрагентів для виконання окремих робіт, списання матеріалів на здійснення виробництва, реалізація готової продукції позивачем підтверджується наданими до суду договором на організацію виробництва пломб-наклейок, актами списання матеріалів зі складу для здійснення виробництва товару, нормами витрат матеріалів та вартості виробництва готової продукції, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, фото-таблицями процесу виробництва та нанесених маркувань на пломби (Том ІІ, аркуш справи 226, Том ІІІ, аркуші справи 1-233).
Таким чином, позивачем надано до суду первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
При цьому, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару та послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару та послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.
При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на наявні в справі докази, суд приходить до висновку що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по операціям з ПП «Клінсет», ПП «Мірамокс ТД», ПП «Інтегро Плюс», оскільки до суду надані первинні документи, які підтверджують здійснення операцій, їх реальність та ця діяльність безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю позивача.
Слід зазначити, що з акту перевірки позивача не вбачається будь-яких зауважень до первинних документів, а висновки щодо неправомірного включення позивачем сум податку по цим операціям до складу податкового кредиту стало його не підтвердження податковими зобов'язаннями контрагентів з цього податку та інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо неможливості проведення зустрічних звірок ПП «Клінсет», ПП «Мірамокс ТД», ПП «Інтегро Плюс» у зв'язку із припиненням, порушенням справи про банкрутство, розшуком.
Посилання на бази автоматичного співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагентів, як на підставу для позбавлення позивача права на податковий кредит не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки позивач не може відповідати за дії контрагентів, якщо доведе реальність здійснення господарських операцій первинними документами. Зазначена правова позиція підтверджується рішеннями Верховного суду України та Європейського суду з прав людини.
Також, слід зазначити, що в період господарських операцій контрагенти позивача були діючими підприємствами, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Том ІІ, аркуші справи 142-146).
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що згідно відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС податковим органом в період з 2006-2007 роки документальні перевірки ПП «Клінсет», ПП «Мірамокс ТД», ПП «Інтегро Плюс» не проводились (Том ІІІ, аркуш справи 253), на сьогодні зазначені підприємства припинені, а тому відповідачем не доведено факт неможливості здійснення цими підприємствами господарської діяльності, відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, тощо.
При цьому, відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем сум по податковим накладним до податкового кредиту, ґрунтуються тільки на інформації з бази автоматичного співставлення між податковим кредитом та податковим зобов'язаннями, без дослідження первинних документів, без обґрунтування неможливості здійснення таких операцій та всі доводи відповідача спростовуються наданими первинними документами, а тому суд приходить до висновку щодо неправомірного нарахування позивачу зобов'язань по податку на додану вартість та штрафним (фінансовим санкціям) згідно податкових повідомлень-рішень №0000272301/0 від 05.02.2009 року, №0000272301/1 від 23.03.2009 року, №0000272301/2 від 30.04.2009 року, №0000272301/3 від 20.07.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреал» обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 118, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреал» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0000272301/0 від 05.02.2009 року, №0000272301/1 від 23.03.2009 року, №0000272301/2 від 30.04.2009 року, №0000272301/3 від 20.07.2009 року - задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0000272301/0 від 05.02.2009 року, №0000272301/1 від 23.03.2009 року, №0000272301/2 від 30.04.2009 року, №0000272301/3 від 20.07.2009 року.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови складено та підписано 27 травня 2013 року.
Суддя Л.І. Свида
.
.